До Лудло на ярмарок сотнями йдуть хлопаки;
Личмани* та конюхи йдуть, ковалі, млинарі,
Такі, що шукають жінок і шинок, і такі
Поміж усіма, що ніколи не будуть старі.
Міські та сільські, перевізники та продавці;
Вродливі обличчя у них і правдиві серця.
Відважні ідуть та міцні, і - лиш декілька - ті,
Що вроду і правду свою донесуть до кінця.
Якби ж їх впізнати, якби ж то ознака була
У тих, щасливіших, що нині ідуть з усіма,
І щиро би їм побажати, щоб добре вела
Далека дорога, якою вертання нема.
Та їх не побачить ні погляд, ні дотик руки
Не зможе відчути, котрі поміж сотень котрі.
Монетами до Карбувальника йдуть хлопаки,
Що в славі помруть і ніколи не будуть старі.
