До Ледло на ярмарок сходиться хлопців юрба,
Із кузні, з конюшні, з млина та від вівців – сюди;
Одним би – дівчата, а іншим – горілки хіба…
Є хлопці між ними, що юними будуть завжди.
Тут хлопці – із міста, торгівець або селянин;
Статечних, відважних між ними ви знайдете теж,
Вродливих і щедрих на серце тут є не один…
Лиш декілька з них добереться до цвинтарних меж.
Хотілось би ввічливо руку подати – ось їм,
Цим хлопцям щасливим, безпечним таким;
А ще – побажати щасливої долі усім…
Та хто з них не вернеться – певно це їм невтямки.
Поглянь же побіжно, торкнися їх ліктем відтак,
Немов ненароком, і слово казати зажди.
Тим доля карбує яскравий у величі знак,
Хто в славі помер. Той і в пам’яті юний завжди.
