Якщо ви зійшли з потяга (хай вже буде «потяг», а не поїзд, нам не шкода) і не зустріли жодного курсанта одразу на Привокзальній площі, значить ви зійшли не на тій станції, не в Херсоні, а в Запоріжжі чи Миколаєві.
Одразу під вокзалом Вас ледь не хапатимуть за Ваші валізи нахабні таксери. Праворуч на Вас чатуватимуть маршрутки на Залізний Порт чи Скадовськ, а просто на площі розвертатимуться тролейбуси. Словом, все як у людей, все як будь-де. Але Ви у ті таксі та маршрутки не сідайте. Шукайте курсанта, щоб переконатися, що це саме Херсон.
То зловили ви вже того курсанта на площі? Що, цілий стрій кудись чимчикує? З якого училища? Морського флоту чи рибної промисловості? Або, як кажуть у Херсоні, з «Централки» чи з «Тюльки»? Як це, вони Вам не казали? Дійсно, нетутешньому може й важко визначити – морячки й морячки, усі як один в чорних шапках, в шинелях підперезаних чорними пасками з мідними бляхами, в чорних суконних кльошах, в підкованих кирзових черевиках, які на флотській мові звуться чомусь «гадами». Цок-цок-цок цокають собі підборами по асфальту, як коні Пржевальського, сунуть, як бурсаки в лазню у фільмі «Вій». Ховайся всяк перехожий, відійди від гріха з дороги, бо зупинити цей натовп у шинелях може лише команда «Стій-раз-два!»
Але варто пристроїтися у хвіст цієї колони по три і уважно морячків тих роздивитися (у хвості колони бредуть зазвичай морячки дрібні й неагресивні), щоб однозначно визначитися з тим з «Тюльки» вони, чи з «Централки».
До речі, оця церква ліворуч зведена на честь лікаря Говарда. Лікар цей колись їхав собі у казеній надобності на перекладних таврійськими степами, але далі Херсона проїхати не зміг, бо сталася чума. І він героїчно почав з нею боротися, там де перестрів, тобто у місті Херсоні. Заснував першу лікарню та аптеку, наказав вивозити усіх хворих на Карантинні острови, навчав херсонців гігієни та профілактики, і героїчно вмер на своєму лікарському посту, коли чуму вже було майже подолано. Ніхто не знав, звідкіля й куди він їхав, ніхто за межами Херсона про нього не згадав за 200 років, але Херсонці виявилися вдячними нащадками. Назвали на його честь вулицю (правда, після революції 17 року більшовики тичасово на 70 років її переіменували), звели церкву й поколіннями берегли його аптеку, яку знесли вже за Брєжнєва. Щось вона там Брєжнєву затуляла, мабуть. Якийсь вид на Мадрид. Але це так, до речі. Повернімося до наших бара... курсантів.
Якщо хлопці в хвості колони розмовляють про тралові дошки, джиггери, путасу, частика, анчоусів і Лас-Пальмас, то мабуть ви приблудили у хвіст риболовецької колони. А якщо про вантажні стріли, коносаменти, лісовози, банановози, цементовози, контейнеровози, танкери, бербоут-чартери й Сингапур – то у хвіст торговельного строю. Що? Про дівчат, пиво й танці? Не пощастило: про це в Херсоні говорять навіть вертолітники, цілий полк яких стоїть на місцевому аеродромі (хрін вам «летовище», так казали ще за часів поручика Нестерова).
То де це ми? Увікніть свою GPS-навігацію. Вулицю Гарібальді вже пройшли? Так, того самого, Джузеппе Гарібальді. Це для решти світу він інсургент, карбонарій, творець єдиної Італії тощо. А херсонці знали його ще отаким, як цей ось дрібненький курсант з прапорцем у кінці строю. Він був юнгою на якомусь там італійському вітрильникові, що ходив з Італії на Херсон. Та біс його зна, що вони з Італії тоді возили, мабуть черепицю. Половина дахів Херсона ще й досі вкрито тією італійською черепицею. А звідси – хліб, це вже напевне. Звідси в усі часи возили хліб. І лише комуністам вдалося так занехаяти край, що хліб до країни довелося завозити з Канади. Але що там з нашими курсантами? Звідки вони будуть? Ще не визначилися?
Ага, є ще одна відмінність. Візьміть секундоміра й полічіть кількість ударів великого барабана за хвилину. Ну оте бум-бум бум-бам-бум, в такт якому увесь стрій печатає крок лівою (Що, ви потрапляєте в той «бум» правою? Негайно змініть ногу, бо дівчата з панелі засміють). Так ось, якщо барабан гамселить 120 ударів за хвилину, то це «тюльчин» стрій, а якщо лише 100 – то «централчин». Не знаю чому. Традиція. Ну і хто Вам винуватий, що Ваш годинник зупинився?
Добре, дивіться тоді, куди стрій повертатиме. Лєніна в кепці вже пройшли? Добре. Це була площа Свободи. Отож бо, зручна назва, не треба переіменовувати щоепохи. Ні, Ленін у Херсоні не був, був Максим Горький. Він виторгував був на тутешньому Привозі ковіньку князя Джапаридзе і написав про це босяцьке оповідання. Але меморіальну дошку йому встановили не на базарі, а на будинку, в якому він зупинявся вже пізніше, коли приїздив у гості до Бориса Лавриньова. Там зараз літературний музей. Буде праворуч від Вас. Не пам’ятатєте письменника Лавриньова? «Сорок перший», «Терміновий фрахт» не читали? Правильно, у Москві чи Києві його б вже давно забули, але він це передбачав, і усі свої речі й книжки заповів рідному місту. Земляки не забудуть, не те що столичні заздрісники. От спитайте в будь-якого курсанта, хто такий Лавриньов. І він вам відповість, це той, що привіз із Москви диванчик Пушкіна. Ну, не зовсім Пушкіна - Вяземського. Але Пушкін на ньому стопудово сидів іноді. Ні, повертатимуть ще не зараз, Вам скомандують «ліве плече вперед», не нервуйте.
Наступним ліворуч по курсу стоятиме Федір Ушаков. Адмірал. У ботфортах та мундирі, з підзорною трубою в руках. Не обізнаєтесь. Єдиний йому пам’ятник на теренах колишнього СРСР, до речі. Саме в Херсоні той Федір Ушаков заклав був колись Чорноморський вітрильний флот і звідси пішов громити бусурманів-турків під Очаків. І побив їх у такій кількості, що заслужив у самих турків шанобливе призвісько Ушак-паша. Якщо від Ушакова стрій поверне праворуч – значить йде до екіпажів «Тюльки». Якщо ліворуч – до екіпажу «Централки». Екіпаж – це не тільки особовий склад судна, а ще й казарми моряків на березі. В курсантів взагалі дещо відмінний від вже готових моряків сленг. «Чифом» вони називають начальника училища, а «кепом» - командира роти. Так, це отой клишоногий дядько у кашкеті, що йде попереду строю, - кеп. Зараз він все скомандує, потерпіть. Нікуди не звертають, йдуть собі прямо? І «голову» вже пройшли?
Як це, яку «голову»? А, забув, що Ви нетутешні. «Голова» - це погруддя князю Суворову, що стоїть поруч з будинком, в якому він свого часу мешкав. На вулиці Суворівській. Там зараз неформали усілякі по вечорах збираються. Панки там, рокери й байкери. Вона у Вас праворуч мала б залишитися. Платан під будинком посаджено нянею новонародженого сина Суворових у день його народження. А якщо наліво озирнетесь, то побачите посеред парку ще й уславлений херсонський дуб. Він старіше за місто. Реліктове дерево. Під таким деревом можна судити народи, але зараз під ним призначають побачення.
Я давно всім доводжу, що той Вчений Кіт ходив по ланцюгу ліворуч-праворуч саме навколо цього дуба. А Лукомор’є – то Дніпро-Бузький лиман, а зовсім не поморська Північ. Це вже коментатори вже згаданого Пушкіна спересердя їх десь під Архангельськом розташували. Які там дуби на Півночі? Самі сосни та ялинки.
Знову стрій не звертає? Куди ж там і далі прямо? Далі вже Адміралтейство, готель «Фрегат» і Дніпро. Набережна, порт, нижній рейд із пароплавами на якірних стоянках, старовинна корабельна гармата і пам’ятник першому чорноморському фрегату «Слава Катерини», тому самому, збудованому Ушаковим. Стрій зупиняється, шикується і геть усім роздають лопати?
Забув Вас попередити, що Херсон – місто південне, сніг у ньому – стихійне лихо, бо жодної снігозбиральної машини в ньому зроду не було. І коли трапляються такі ось як цієї зими хуртовини, Херсон лише курсантами і рятується. Вони йому заміняють усі снігозбирачі, бульдозери й самоскиди. Тікайте мерщій, а то і Вам лопату видадуть і муситиме чистити. Біс вже з тим, з якого училища це курсанти.
Забув Вам сказати ще на Привокзальній площі, що далі Ви читатимете саме про рибну морехідку. Може «Цетралка» й більш уславлена та знаменита, може вона й перше морехідне училище на Чорному морі (понад 150 років, а «Тюльці» лише 70), носить ім’я лейтенанта Шмідта й нагороджена орденом Дружби Народів, але автор цих придибашок колись на вокзалі прибився саме до строю «Тюльки» з прапорцями на погончиках і кокардах...
Тьху ти. Вам, шановний Читачу, ще вокзалі потрібно було просто прочитати на погончиках «ХМУ РП» чи «ХМУ МФ» (а раз ви таки Читач, то читати вмієте за визначенням). «ХМУ» розшифровується як Херсонське морехідне училище (Ніяке не Харківське музичне і не Харцизьке м’ясницьке). А «РП» і «МФ» означає рибну промисловість і морський флот відповідно. А потім можна було б сідати собі на 9 тролейбус і їхати просто до КПП «Тюльки». Усі подальші «Нариси бурси» будуть саме про неї.
Перепрошую. Але хоч місто трохи роздивилися, погодьтеся.
