

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	826
Творів:	12461
Рецензій:	19279

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Про китву, Станюковича та Санченка

(Рецензія на твір: ХМУ, автор: Антон Санченко Статус: *Експерт*)

Пане Антоне!
Давно вас не було. Каюся - досі не подолав ваш епічний твір - що поробиш, з комп'ютера добре читаються отакі мініатюри, а коли багато частин - треба їх збирати та читати разом, а це велика робота.
Ця ваша штучка мені дуже сподобалася. Шановний Олесь підняв питання китви-котви-кітви, так я вам скажу - слово повертається до активного оберту. В Києві зараз його вживають у формі "китва" і виключно у словосполученні "мертва китва". Звичайний якір поки залишається якорем, а от мертвий перетворився на китву. І мені це дуже подобається.
Ну то таке. Ваш вступ до збірки (а я радше назвав би його першим розділом, а подальші оповідання - розділами) демонструє клас автора і одразу занурює у тему - саме те, що треба.
Одну блоху виловив і я - Херсонці виявилися вдячними нащадками. Нащадків краще замінити, бо виходить, що вони були нащадками Говарда, а це навряд чи, бо він дуже мало там прожив.
Але дозвольте трохи відійти від теми. Завдяки вам, Антоне, я знайшов на горищі "Морські оповідання" Станюковича і перечитав. А перечитавши став значно більше розуміти творчість Санченка. Ви, мабуть, посміхнетеся від банальності такого твердження, але я - пересічний читач, не моряк (хоч шкот від швартова відрізняю), і для мене мариністика як окремий жанр ніколи не існувала. Претензія моряків на субкультуру мене завжди дивувала - чому Айвазовський мариність, а не пейзажист, яка різниця, що ти малюєш - озеро чи море? Чому немає письменників чи художників - поїздистів чи велосипедистів? Висока думка моряків про себе і презирство до суходолу давно відомі. Може, коріння маринізму саме в цьому?
З точки зору звичайної літератури Станюкович не витримує критики. Хіба три-чотири оповідання у нього мають всередині історію, решта - з розряду розповідей про те, як "ми пінгвіна у тельняшку вдягли" (Здається, це цитата з Конецького). Тільки у Станюковича замість пінгвіна негреня. Але якщо на хвилину повірити в існування мариністичної традиції, одразу все стає на свої місця. Бо море рідко дає сюжети, навіть рідше за суходіл. І головне в морських історіях - зовсім не інтрига, а настрій, вчасний мазок фарбою, оригінальний епізод. Цим морська травля і відрізняється від суходільної - вона значно далі від анекдотів. Це, звичайно, моє особисте враження, може я помиляюся, як це частенько буває.
Так от, коли я подивився на оповідання шановного Антона з цієї точки зору, одразу захотілося забрати назад усі зауваження та критичний погляд, який свого часу викликав палку дискусію. Ставши на хвилинку мариністом, я одразу змінив погляд на творчість Санченка. Щоправда потім, прийшовши до нормального суходільного стану, повернувся на вихідні позиції.
Нащо я все це пишу? А просто захотілося поділитися з паном Антоном своїми думками на тему. Мої міркування не мають жодного відношення до "ХМУ". Це про наші старі суперечки.
Який висновок? Дозвольте на мить знову перетворитися на мариніста і сказати, що висновку не буде відповідно до законів жанру. Пришвартувалися - от і кінець історії. Природній і універсальний.
Прикро, що в Україні немає своєї мариністики - наші матроси споконвіку плавали на чужоземних кораблях навіть в Чорному (Українському) морі. А козацька доба була так давно, що традиція не збереглася.
До речі, перевагою ХМУ є те, що автор пише для "суходільних щурів" і робить їм знижку на те, що вони не були в Херсоні - тобто кидає кінець, за який можна вчепитися. Якщо далі піде в такому дусі - ми потрошку отримаємо українську мариністику, живу і справді українську. Дай вам Боже, пане Антоне!
Ну і якщо, як завжди, щось не так сказав - звиняйте. Що з мене взяти, коли я ахтерштаг з ахтерпіком плутаю?
Щиро ваш
М.Гоголь

Це ні в якому разі не бажання зарахувати усіх до мариністів. Це взагалі характерний для української літератури синкретизм, коли одному авторові через брак письменників взагалі доводилося працювати в різних стилях. Ну, наприклад, Квітка-Основ'яненко, мабуть, волів би залишатися гумористом, але йому довелося долучитися і до модного тоді сетименталізму, щоб довести, що українською можна писати не тількі жартівливі речі.

НМД, це явища одного порядку. Хтось мусив писати і про море, і робили наші класики це залюбки.

А.С.

Дякую за докладну відповідь. Особливо про хенсонські дубки. Біжу читати ваш епічний твір. Конрада я ніколи не любив (дарма що він з Житомира), втім як і Джойса. Але щодо мариністики не можу погодитися - як на мене, це утворення фіктивне, тому, власне і доводиться апелювати до світової традиції. Знов-таки немає "поїздистики", а якби ми з вами її вигадали, довелося спиратися на світову традицію.
Я хитрий хохол, але, мабуть, занадто. Тому спробую пояснити свою думку більш грубо. Коли я писав про кінець, який ви залишили читачу, я мав на увазі зв'язок мариністичної традиції і нормальної літератури. До речі, про Трублаїні - він такий кінець кинув читачеві у "Шхуні Колумб", тому її читають, а я пробував почитати щось інше - тільки під загальним наркозом.
Отже моя основна думка була така - варто трохи відійти від мариністичної естетики "нічогоневідбуваєтьсяінеможевідбуватися" і піти назустріч читачеві. Для нього море стане джерелом незрівняного колориту. Знов-таки неприймайте це як закид, я вже писав, що можу на хвилину зробитися мариністом, уявити себе на борту судна і зрозуміти, що там інша система координат. Але повсякденно я не мариніст і тому виступаю за дружбу між нашими народами :)
Сильченка з Тендюком пошукаю, щодо "тимчасових мариністів" не буду сперечатися - ви розумієте моє ставлення до жанру і відповідно до спроб записати туди усіх, хто хоч раз купався в морі і про це написав.
Мені доводилося бувати на борту і я почув від моряків таку думку - люди поділяються на тих, хто трапляє на судно і одразу захворює морем, і на тих, кому воно байдуже - ці навпаки, намагаються уникати кораблів, бо там хитає. Причому переконати тих та інших не можна - це десь на рівні підсвідомості. Гадаю, це треба враховувати - питання тільки, як?
Ну, це, звичайно, просто думки вголос, а не побажання і не поради.
М.Гоголь

був тимчасово ставити мариністом і писати якесь "Над Чорним морем", замість "Кайдашевої сім'ї-2". Нечуя-Левицького, Коцюбинського, Яновського чи Гончара якось не личить зараховувати до мариністів, але про море вони писали дуже цікаво.

Але були в нас і "справжні мариністи". Микола Трублаїні - безперечно кращі свої речі написав саме про море. З письменників попереднього покоління можу порекомендувати Віктора Сильченка та Леоніда Тендюка. Нормальна європейська мариністика, яку не соромно читати. Ці хлопці принаймні не брехали.

Щодо взагалі української морської традиції, то вона урвалася не так давно, як вам здається. Вам козацькі чайки подавай, але було на Чорному морі таке явище як "херсоньскі дубки", які ходили аж до 40-х років 20-го століття. В них навіть термінологія відрізнялася від російської "хлотської". Я про це писав у тому епічному творові, який ви не спромоглися подолати :)

А наші рибалки почасти послуговуються тією термінологією ще й досі. В неї не голандська, як в Петра, а італійська основа. Наприклад, замість "штиль", рибалки кажуть "бунація" ще й зараз.

З плвагою,
А.С.

Дякую за бажання порозмірковувати про особливості мариністики.

Багато в чому ви праві, НМД. Ось щодо мариністики як традиції, наприклад. Але приймайте до уваги те, що традиція та загальнолюдська, не поділена кордонами національних літератур. Станюкович і Гомер знаходяться в спільній системі координат.

Мариністів завжди було відносно мало, тому вони один одного більше читали і впливали. Важко уявити російського чи українського мариніста, який не читав Джозефа Конрада. А уявити нашого романіста, який не читав Джойса, куди легше.

А тепер щодо української мариністики, якої начеб-то нема. Неправда Ваша. Була, є, і, сподіваюся, буде. Бо жити біля моря і не писати про нього якось нелогічно.

Першою українською суто мариністичною річчю є "Дума про Самійла Кішку". А далі вже самі якось спробуйте продовжити традицію, але вона не уривалася. За браком письменників взагалі хтось із корифеїв вимушений

	Додати свій відгук

Згенеровано за 0.00997996330261 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design