

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	826
Творів:	12461
Рецензій:	19279

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Котва, китва, кітва, китвиця і навіть кішка! (трохи offtopic)

(Рецензія на твір: ХМУ, автор: Антон Санченко Статус: *Експерт*)

Одна з найпривабливіших принад ГАКу особисто для мене – це посперечатися про якісь езотеричні мовознавчі тонкощі морської термінології з шановним Антоном Санченком. А тут ще й подвійний бальзам – і шановний М.Гоголь приєднався до полеміки довкола якірної теми! :-)

Отже, я й надалі наполягаю саме на слові кітва. Відтак зазираємо до «Великого тлумачного словника сучасної української мови», Київ, 2001. І ось що ми там бачимо на стор. 431:

кітва, кітви (наголос на останньому складі), ж. мор. Металевий стрижень з лапами, що зачіплюється за ґрунт і утримує на місці судно, пливучий маяк і т.н.; якір.

І нижче:
кітвиця (наголос на другому складі), -і, ж., мор. Те саме, що кітва.

Антон заперечує: «Взагалі-то не кітва, а котва :)». І ще він зазначає про це слівце, що «в болгарській мові воно залишилось в активному словнику». Безперечно, у сучасній болгарській мові є слово котва, яке відповідає українському кітва (або якір).
До речі, в сучасній польській мові є слово kotwica, a в чеській – kotwa.

Шановний М. Гоголь частково погоджується зі мною: «Шановний Олесь підняв питання китви-котви-кітви, так я вам скажу - слово повертається до активного оберту. В Києві зараз його вживають у формі "китва" і виключно у словосполученні "мертва китва". Звичайний якір поки залишається якорем, а от мертвий перетворився на китву.»

Відразу зазначу, що кітва буває трьох типів: 1) дворога - звичайна, з двома лапами; 2) однорога – з однією лапою, або «льодова кітва» (ліпше , вочевидь, було б її називати «крижаною»); 3) безрога – без лап, т.зв. «мертва кітва».

Оскільки шановний М.Гоголь не приховує своїх суходoльних ніг у цій справі, то з його погляду, вочевидь, до морського терміну «кітва» ліпше пасує корінь «кит» (що ніби ж теж стосується морської тематики), а не «кіт». Мушу Вас розчарувати, друже Гоголю, етимологія цього морського терміну не дуже морська.

Аж тут шановний Антон вельми доречно згадав про славетного Самійла Кішку. От і маємо, на підтвердження моєї теорії, вельми сучасне українське слово, заперечувати яке, сподіваюся, ніхто вже не буде й корінь якого має безперечно котяче походження ( все ще на стор. 431):

кішка, -и, ж. 1. Самка кота. 2. тех. Невелика кітва. // Пристрій у вигляді невеликої кітви з 3-4 лапами для піднімання підводних кабелів та затонулих предметів.

Від себе додам, що кішки дуже широко застосовувалися як ефективне абордажне знаряддя в епоху вітрильних флотів.

Сподіваюся, що тему «кітви» розкрити вдалося вичерпно.
Щиро,
Олесь Б :)

Шановний Л. Микито,
Будьте ласкаві сумніватися скільки заманеться! Так само як і я відразу засумнівався щодо застосованої Вами "вичерпаності" (на противагу "вичерпності").
Слово "китень", на якому Ви наполягаєте, траплялося мені лишень ось у такому контексті:
1. Мис Китень (назва, можливо, татарського походження?)
- на Керченському півосторві в Криму.
2. Стародавній російський одяг. Ось наведу приклад, як вбирався у цей "китень" певний пан Суворов: Одежда его кроме белья состояла из нижняго канифаснаго платья с гульфиками. Садясь на стул он надевал наколенники, и китень (белый канифасный камзол с рукавами). Это был его домашний, комнатный наряд.
Буду щиро вдячний, якщо наведете приклади застосовуання в українській мові слова "китень" у значенні "кітва" (або "якір").

Стосовно тваринної етимології. По-перше, оскільки кітва меншого розміру називається сучасним і доволі активним словом "кішка" (як в укрмові так і в русязьікє), то ймовірно припустити певну логічну послідовність у тому, що цим предметам приписувалися якости саме кошачих.
По-друге, складові елементи "кітви" - це лапи (які є в котів, але відсутні в китів).
Стосовно походження "кітви" від "кидати" дозвольте категорично не погодитися. Адже якби Вам вдалося провести трохи часу на морі, Ви б зрозуміли, що "кидати" за борт можна не тільки "кітву", а ще й мільйон иншого реманенту. Утім, саме від "кітви" функціонально очікується, що вона чіпко зачепиться своїми лапами за ґрунт на дні. Це, до речі, є основною функцією кітви/якоря - зачепитися за ґрунт на дні. А що ще могло нагадувати стародавнім українцям таку концепцію, як не кіт? Про кішку вже знаємо стопудово і достеменно. :)
Отже, хоч ця тема і не є вичерпаною, але я сподіваюся, що розкрив я її вичерпно.
Щиро,
Олесь Б :)

Щодо вичерпаності теми дозвольте засумніватися. Бо сьогодні побутеє ще одна форма слова "китва" - "китень", що робить сумнівним котяче походження. І взагалі я сумніваюся у існуванні ненаголошеного відкритого складу "кі" в українській фонетиці. Не дарма шановний Гоголь пішов вчитися це вимовляти. Так що слово "китва" може запросто походити не від "КОТА" і не від "КИТА" (як у Заходера), а від слова "кидати". Д переходить у Т запросто.
Лисий Микита

Браво, Олесю!
Дякую за вичерпну довідку. Особисто я зустрічав у оголошеннях "китву", про це, власне і написав. Тепер буду весь час намагатися вимовити "кітва" - це дуже складно. Гадаю, якщо слово дійсно повернеться, "і" там транспонується "и" із суто фонетичних причин.
М.Гоголь

Олесю, уявіть собі, що я тут Вам цілий ряд аплодуючих смайликів намалювала... :)
З повагою,
Д. Р.

	Додати свій відгук

Згенеровано за 0.0106251239777 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design