Я люблю тебе – сказала –
І схитнулись в небі зорі,
І гойднулись хмарам крила
У дощі прозорі.

Я тобі дарую всенький
Світ осінній і розкішний...
Очі стиснуті в обценьки
Туги, сліз і тихих віршів...

Ще не писаних, не чутих.
Тих, що серцем так ...

Я видихаю ковтки повітря,
я видихаю тебе ізвідти –
із свого серця, із свого неба.
Не снись, не мрійся!
О ні! Не треба!
***
Вдягнути непрозорі окуляри,
вдягнути – і не бачити тебе.
Зігнати з неба чорні й білі хмари.
Хай сяє – щире, гарне, голубе....

Ось ваша осінь, пані Оксано,
злото-зелена, ніжно багряна.
Час для безмежності
в душу приносить...
Пристрасть,
покуту,
молитву –
бо осінь.

Б’ють в тулумбаси туземні народи –
лісом гарячі летять хороводи.
І розпалилися клени шалені –
танці ос...

Я хочу до лісу,
де трави високі й лукаві,
де приспана ніжність
гойдається в кронах дерев.
Я хочу до лісу,
де тиша ясна й золотава,
де шурхіт осінній
так терпко
у горлі
дере.
...

"В'язання гачком стимулює розумову діяльність, бо при цьому масуються нервові рецептори на пальцях, котрі відповідають за розумову діяльність".
Проф. Костик.

Професор Костик каже: "В'язати треба!",
"Треба", - каже професор: "В'язати гачком",
Бо коли...

Зачиняємо хату.
І робимось зовні безхатні.
І на кутні регочем.
Бо що ще втрачати і як?
Передбачене літо, де ми навчимося брехати,
знаю, довго чатує та хижо на нас поціля.
Мабуть, хоче звалитись отак безборонно і сміло
без вагань і пробачень на голо...

Жили собі надіями, і у вікно вдивлялися
із ранку аж до темені, чекаючи Різдва.
Сніг забарився й віхола.
Старим шукати палиці,
дочовгати аби хоч як, а тіло хай рида.
І гості зупинялися, не знаючи продовження
чи долі, чи веселощів колядників малих.
У...

Побитий вітрами,
Обпален вогнями,
Забитий, забутий і збитий я з ніг.
Чужими віршами,
Своїми словами
Я прагнув літати, та впав за поріг.
На землю, в багнюку…
Я плакав і слухав
Як дощ йде по ранах, по римах моїх…...

Вікно твого листа:
Два бездоганні згини
У темних краплях слів –
Оманливо проста
Тендітна хрестовина
На матовому склі.

У дощову стіну
Вдивлятимусь уперто
Крізь тріщини клітин…
Сполохано запну
Фіранкою конверта
Струнку жіночу тінь.
...

От і осінь, моє серце,
от і осінь...
Зграя листя відпливає
в неба просинь...
Раз душа
твого кохання
вже не просить –
значить, осінь,
моє серце.
Значить, осінь...

Що нам з літа,
мій коханий,
що нам з літа...
Терни в серці
від очей сто...