Вікно твого листа:
Два бездоганні згини
У темних краплях слів –
Оманливо проста
Тендітна хрестовина
На матовому склі.

У дощову стіну
Вдивлятимусь уперто
Крізь тріщини клітин…
Сполохано запну
Фіранкою конверта
Струнку жіночу тінь.
...

От і осінь, моє серце,
от і осінь...
Зграя листя відпливає
в неба просинь...
Раз душа
твого кохання
вже не просить –
значить, осінь,
моє серце.
Значить, осінь...

Що нам з літа,
мій коханий,
що нам з літа...
Терни в серці
від очей сто...

Як хочеш злетіти,
За мною поспіти,
Дай мні свою руку
Не бійся,
Довірся!
Любов запорука –
Не зраджу тебе я.
Не зраджу,
Не скривджу
Сяйливе обличчя,
Чарівнії очі,
Ні в день, ані в ночі.
Як треба – я поруч.
І завше готовий
Сприйняти усміш...

Текст видалено автором твору...

Не маймо  великого довір’я
до нашої пам’яти...
Є.Маланюк

Сірі очі, зелена хіть,
Кроки тихі ячать луною...
П’єш заграви терпких століть,
Переписаних, та не мною.

Як граційно ступаєш ти,—
Подих – спека, на серці – іній!
І не можна очей відвес...

Текст видалено автором твору...

немає...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

“Що цнота  твоя,
що свіжість,
наївносте первозданна...
Ніколи не станеш, Єво,
ти першою
для Адама.
До тебе Ліліт пізнавши
у сельві едемській пряній,
тебе нарече: “Дружина”.
Про неї зітхне: “Кохана...”
Клянеться тобі:
“Довічно!
У вірности та...