Що лишається...
Кілька гарних віршів, які він вже не буде читати.
І завісою дощ, що розмив світлі контури свята.
Кілька снів, що розквітли словами, і майже збулися.
І дороги весняні, що хрестом врізнобіч розійшлися.

Що лишається...
Просто життя....

Якась неправильність...
Розквітли абрикоси
І раптом холод...
Недоречна осінь.
Серед весни запахло самотою
І я прощаюся з тобою....

Якась неправильність...
Світ раптом посивів.
Хто ж знав,
Що коли ти мене зустрів,
(До речі, пам'ятаєш? Була...

криза – коли
не сумно
не весело
а байдуже
коли дні проходять
а ти на них дивишся
один день
ще один
може завтра щось
але і наступний йде
не міняється
настрій застиг
скоріше сумно
дивлюся на тебе
о Анно, Анно
ти просто так сказав...

дихай, голубко, дихай
часто поламані крила
ніби кістками навиворіт
гояться…
а це тобі так, щоб училась ходити!

свій путь до Харона
покраяла  небом борзо
але ж по землі прошаруєш
повільно…
а це тобі так, щоб спиналась у муках!

однак подивись...

Білим цвітом
до літа
Твоя ніжність
розлита
Червоніють помадою
губи
Він тебе
не забуде
Поки будеш
ти жити
Не зважати
на всі пересуди
Тільки знов
розриваєш
Всі нові
починання
На маленькі шматки
непаперу
Всі твої перемоги
Схильні до
висих...

Текст видалено автором твору...

f
...

Сонний «клоун» із Нового Йорку,
Час від часу збирає гальорку,
І здається всім нам:
Не працює він там -
Ледацює у Новому Йорку.

Слухачі-глядачі як в тумані
Люблять сни його слухать обманні-
Корчить гримаси,
Дурить в грі маси -
Слуха...

– Я вам кажу, мені потрібні інші батьки! – верещить дванадцятирічний хлопчик мені на вухо.
– Ви тільки місяць живете разом, ти просто до них ще не звик, – я дратуюся все більше.
– І не звикну!
– Ми все погоджували, пам’ятаєш?
– Але мені вони не підхо...

Шукаємо образ.
Шукаємо під стільцем, під шафою.
Куди сховався?
До чого тут серце?
Образ повинен бути такий,
Щоб ніхто його не осмислив.
Тоді помітять і скажуть: “Образ!”
Це так сучасно, оригінально.
До біса шафу! Зірву підлогу.
А ще – пориюсь за ...