Повільно відлітає сон холодний
Все далі й далі: тіло, ліжко,  ґанок
Старого місяця кавалок жовтий,
В тарілку падає. Приходить ранок.

Уста ковтають подихи туману,
Руками зорі очі розкривають.
І сонне тіло, як велику рану,
Хвилини ранку тихо роз...

Уривок з приватного листування...
.. і ще про кров… Давньослав’янською кров – крявь. В російській є Явь, Правь, Славь, Навь. Українські Ява, Права, Слава, Нава не відображують суті. Суть: -явь (авь). Явь, російською дійсність. В українській залишилися: я...

І золотої, й дорогої
Тобі, на жаль, мене не жаль,
Твоєї жінки молодої,
Що під тобою…  І печаль
Охопить душу – аж заплачу…
З-під тебе стелю я побачу –
Брудний могильник комариний…
- О, так! О, ще! О, мій, єдиний!

…Змінили позу… Гарцювати
У безла...

Ми так хотіли!
І очі були в притул.
Кохались і чули
У вýхах шалений гул.

Боролися з часом,
Секунди щоби тягти,
І тенором й басом,
До мене мовляла Ти.

Словами і криком,
Тендітним тремтінням,
Зпотворенним ликом,
Ще, збожевіллям!

І чул...

2.
(продовження)
попередній розділ див. на  http://gak.com.ua/creatives/1/5327
***

Пиво зранку – поганий помічник.  Проте я випив ще кілька кухлів, бо вже давно не міг дозволити собі такої розкоші. З іншого ...

Текст видалено автором твору...

Ностальгічна мелодія вітру,
Манить у незримую даль.
Тісно закутавшись в смуту,
Лечу до країни Печаль.

В тому солоному місці
Росте лиш каміння невдач.
Я карбую на новій помилці
Вже обридле слово пробач.

А в серці чекає бажання,
Відчути святіст...

Cонце сумне заходить,
Журяться верболози.
Зліва – татарські орди,
Справа – козацькі вози.

Сивий туман, сивий
Гасить слова молитви.
Побережи сили
До останньої битви.

Чорная ніч, чорна,
Наче смолою влита.
Завтра смертельні жорна
Змелять багат...

13. ЛІТО 1929 Р.Х. НА ОДЕСУ

Коли відстані міряли ще верстами та долали ці версти на волах, а не на мотоциклах “Мінськ” з коляскою, з Чупринівки було ближче до Одеси, ніж до Херсону. Кожного року в сусідньому Скадовську та Хорлах

Ще не відбувається в мені.
Тихо гляну небові ув очі.
Звідки ці мелодії сумні
синіми птахами серед ночі?

Срібним маревом над річкою пливе
молода верба – вона зомліла:
місяць тіло цілував живе,
і гілки від дотику тремтіли.

Поки ЩЕ не відбулось в...