18 червня 1999 року у м. Підгородньому
Дніпропетровської області відбулося
перепоховання останків десяти
невідомих радянських воїнів,
які загинули у вересні 1941 року.
За висновками експертів, усі вони
були віком від 22 до 30 років.


Брат...

Він любив мене найбільше. Розумію це аж тепер, коли нічого вже не змінити. Прихиляв мені небо – щодня, уперто. Я бісилася. Мене дратувала ця наполеглива і незмінна любов – попри всі мої мухи-цокотухи  в голові та коней норовливих, яких викидала при першій...

                               Привіт, друже, давно не бачились! Присядь, пиво будеш? Пригощаю. Привід є… Скільки ми з тобою вже знайомі? Від самого народження? Точно, наші мами тоді в одній палаті лежали… А потім спільний дитсадок, а далі одна парта на д...

Очі кольору каркаде…
Тебе краде? Тебе краде!
Король закутався в ковролін,
От скурвий син, напився в тин!
А челядь вся уже в знемозі
Вилизує старому руці й нозі.
Бо хто не збуй і хто не раб –
Той не дістане хліба шмат!
Як «фу» то фу, як «фас» то ф...

12-13 травня в Києві пройде міні-конвент «Фортеця під каштанами».

Програма:

12 травня (субота), Контрактова пл. 7.

10.30 - 11.30 Вступна лекція майстра Восьмого конкурсу літературного проекту «Зоряна фортеця» Володимира Арєнєва

11.40 - 15.00 М...

Це сяйво, цей світ що в мене є.
Коли моє бажання, моя любов, мої уподобання,
Тепер дарують лиш сум’яття.
Коли кохання хочу я оберігати…
Із смутком проживаю я життя.

Ти Вітер, Ти мій вогонь, Ти полум’я надії,
Що в серці прагну зберегти.
То...

Залиш,
Постій,
Не бійся,
Змінити важко те, що є,
Бува всміхнешся,
Я засяяв.
Бува зірки зникають,
З шляху дарованого нам,
Помітиш їх,
Ти вір.
Вставай скоріше,
Ти лякаєш.
Змінити важко те, що є.
...

                                          «…Хто бачить сни і пам’ятає імена…»
                                                                                     (М. Волошин)

Про Станіслав як культурний феномен я хотів написати давно. Я так і називаю...

стара видалена чернетка...

Слова завмерли, зсохлися думки,
Твіттопотоком вилились в мережі.
Так мало що здивує на землі
Нас, інтернетово-залежних.

Нас так багато – і стає все більше,
Ми позривали аватарки у богів
І з гаслами, що чуються все тихше
Ми рушили у цифровий прори...