ПРО ЛЮБОВ
Сенсом його життя була тільки вона, бо окрім неї більше нікого й не було поряд. Вже давно померла дружина, діти переїхали до столиці, і у свої сімдесят два він був сам-самісінький у порожній квартирі. Але там він проводив мало часу. Ну ось ...
Зірки - немов уламки янтарю...
Розсипані над нами. Ваблять погляд.
Журбу я блиском тим не застелю.
Велика відстань. Ні, немає змоги.
Якби поближче: кислота-печаль
від радості за сотні кілометрів, -
шепоче думка. Ні, іди! Не край!
Борониться від неї...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design