Радіє вечір вітровієм,
шепочучи багряним листям,
повітря подає ігристе,
немовби у фужері  – ірій.

Широко вечір веселиться,
йому байдужий серця смуток,
лише своє він хоче чути,
без настроєвих інвестицій.

Забувшись, радісно танцює,
мов натовп ...

У листопаді кольору какао
над озером, де смуток потонув,
гойдався очерет (такий зухвалий!) -
пишався гордо. Де ж йому до сну?

О, нині тільки він керує світом
і має силу - зиму простоїть!
Та налетів зненацька зимний вітер,
подер його на клапті... ...

Була дорога – тепер стіна,
Лупай її – не лупай.
Чому ж урвалася та струна,
Й мов риба віддих хапай?

Було горіння – шалений дрож,
Аж відлиски ген пожеж.
Це ж мовби риба німіти, що ж,
Рятуючись від мереж?

Таж ні – чарунки в мереж рідкі,
Не рів...

Текст видалено автором твору...

Таня Малярчук. Біографія випадкового чуда: роман. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2012. – 240 с.

Найдивовижніше в чудесах те, що вони справді трапляються. Існують люди, які про це знають. Зазвичай, це письменники. Застерігаю, що з...

Півцарства за коня до світла дня
просіюєш крізь сито сірих буднів.
Холодний подих листопадів-груднів
тебе на півцигарці зупиня.

Теплом морозним по руках тече,
вузлами в'яже, путаючи ноги,
а ти ідеш, тримаєшся дороги -
з плеча рубаєш. І через плеч...

"Тримай мене на відстані, коханий,
бо відстані - умовні ... і малі"


Любов Долик.  Атлантові



Тримай мене сьогодні, чуєш, милий,
Не бійся сліз і пересудів злих,
Коханий, знаєш… наші крила
Не стануть білими в очах чужих.

Тримай мене на в...

Відчуваєш перші холоди?
Як роки, вони пробрали плечі.
Навіть місяць, серпик молодий, -
Ніби кіготь, грубий і старечий.
Знаєш, як вернутися назад,
У густе і променисте літо,
Де ніхто не вірить в листопад,
Де із сонцем діжка перелита?
Пригорнись і б...

Жовто-сірі години,
сонні очі небес...
Осінь тішить себе,
що таки неодмінно
знов колись оживе...

Сухолистова сукня,
хруст подолу легкий.
Норовливі думки,
надцупкі, довгорукі,
чимось схожі на круків.

Жовто-сірі години,
танго вітру та віт.
Ві...

Я посиджу сама.
Або ще в товаристві мовчань.
Листопад вечорів,
Застарілі розмірені ритми…
Одинока сурма
І негоди холодний кажан –
День,нарешті, згорів,
Його темінь оплакує ридма.
Зупиняється час
(Бо затерпла у Мойри рука).
Розійшлися усі.
За...