Я посиджу сама.
Або ще в товаристві мовчань.
Листопад вечорів,
Застарілі розмірені ритми…
Одинока сурма
І негоди холодний кажан –
День,нарешті, згорів,
Його темінь оплакує ридма.
Зупиняється час
(Бо затерпла у Мойри рука).
Розійшлися усі.
Задубіли від холоду пальці.
Тільки зірка-свіча
До роботи тепер беручка –
Вибирає узір
І розтягує місяць на п’яльцях.
