лебедина зоря – тільки світло ще довго летітиме
тільки сніг накриватиме з головою розгнузданих нас
і в якомусь із вимірів дождемось дочекаємось літа ми
і в якомусь безчассі ми свій відшукаємо час
розбредемось галявами – де суниці та млоїсті обрії
...

Пускали в небо феєрверка
Й шугнув кажан – дурна тетерка,
Щоби піймати сяйний цвіт.
Зачарувала бевзня квітка,
Що виникла в пітьмі з нізвідки,
В нікуди правлячи свій літ.

Бідак забув перестороги
Й мерщій забравши в крила ноги,
Вогню метнувся впере...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

Після похорону діда, до сорокової панахиди, яка якраз співпала з роковою панахидою  по батьку,  я вже не могла спати, бо багато було снів мені не зрозумілих. Я пошкодувала, що не взяла щоденник, щоб їх по  свіжому записати.
Перед панахидою дев’ять днів ...

Будень як будень.
Як був і як буде.
Скрапує день, скрапує.
Осінь як осінь.
Червоноволоса.
Свитку зняла драпову.
Тиша як тиша.
Самотністю дише.
І додає простору.
Смуток як смуток.
У холод закутий…
Хай постоїть осторонь.
...

Тут, де закопана твоя пуповина,
Де загублена дощечка від колиски,
Ти, столичний, почуваєшся винним
Перед вікнами в хопті, що уламками скла виблискують,
Перед зниклими видами якихось птахів і бабок,
Перед родичем, ім’я якого забулося,
Перед плотом, п...

Ще один сон, який снився за пару неділь до смерті мого діда Івана, маминого батька.

СОН.
    «Я шукаю матір. Стою на вулиці, біля хвіртки сусідів навпроти Дусі та Йосипа, а з другої сторони хата циганки Любки.

Кличу: «Мамо, мамо!»
Бачу біля сво...

--
...

Ангел обнімає нас крильми
Непомітний він є між людьми
Не втямки йому що таке слава
І судити не бере такого права
Знає лиш одне - служіння нам
Яке не підвладне і літам
Воно вічне, тихе і покірне
Крила Бога – є спасіння вірне

Ми ж бо кричимо на вс...