Ще один сон, який снився за пару неділь до смерті мого діда Івана, маминого батька.
СОН.
«Я шукаю матір. Стою на вулиці, біля хвіртки сусідів навпроти Дусі та Йосипа, а з другої сторони хата циганки Любки.
Кличу: «Мамо, мамо!»
Бачу біля своєї хати стоїть покійна Любка циганка і показує пальцем: «Вона тут, в хліві».
Дивлюся, а наш хлів чомусь, появився переді мною, в нашому городі, на місці льоха, а ворота виходять на вулицю до хвіртки Дусі та Йосипа. Хоч хлів, на самому ділі, стоїть зовсім з другої сторони і ворота виходять до річки.
Я заходжу в хлів, а там на вірьовці висить мати, молода та гарна. Така, яку я бачила на фото у її юності. Вона повісилася сама.
Я в розпачі біжу до неї. Ще і вступаю в коров’ячу «ліпьошку».
Хватаю за ноги, стараюся підняти, щоб зняти з петлі, але петля легко спадає і я маму так само, як раніше у сні сина, кладу і тримаю на колінах. Як Марія Ісуса на іконах, після зняття Його з хреста.
Мама не знаю чи жива, а чи мертва, бо руки і вона сама тепла.
І знову від страшенної болі і розпачу кричу: «Боже поможи!».
Ту біль не передати словами і з нею,такою нестерпимою, просинаюся.
Дуже тяжко після таких снів, бо біль відчуваєш ніби наяву і вона такою ж залишається після просинання.
По приїзді додому у відпустку, через пару неділь, помирає мами батько, мій дід Іван. Помер він своєю смертю, від старості, не доживши місяць до 99 років. У сні мама повісилася сама.
А до цього ще трохи раніше – здихає корова, за якою мама доглядала багато років. Вона пару місяців в день і в ночі не відходила, як та захворіла. Мамі було дуже важко. Ось то мабуть у сні і хлів і корови «ліпьошка», перед тим як добігла до мами.
Мій батько помер у жовтні, а дід Іван відійшов майже через рік після батька, у вересні. Сорокова панахида по діду і рокова по батьку співпали і були в один день.
