Я буду втікати болотами,
Губитись в очеретових заростях...
Аби тільки не стати сволотою,
Щоб покидькам тим не до радості.

Сховаюсь у прілому листі,
Сидітиму там долілиць...
Тихенько засну в падолисті,
І, може, прокинусь... колись....

* * *
Як смів мене збудити серед ночі?
Як смів прийти до мене уві сні?
Ненавиджу твої байдужі очі!
Ненавиджу пісні в моїй душі!
Облиш мене у спокої, благаю!
І поклади ці квіти на столі…
Ти розумієш, що від тебе я тікаю?
Хоча і знаю, що від долі не...

* * *
В просторном университетском холле
Свет бликами наполнил зеркала
В углу, подпер стену ногою,
Стояла беззаботная она.

Одета в шелк, рисованный цветами
И на руке увесистый портфель.
Бесшумно упиваясь в мрамор каблуками,
Она, как будь то, с п...

* * *
Ти покличеш мене, але буде запізно,
І згадаєш мене, як колись,
І щоночі благатимеш Господа слізно:
«Доню, люба моя, повернись!»…

Ти подивишся, тату, в мої скляні очі,
І насняться вони тобі в снах,
А молитви безсилі щодня і щоночі
Бринітиму...

* * *
Згоріла вщент від твоїх поцілунків,
Від посмішки, тілесного тепла…
Мій попіл десь лежить, покритий візерунком
Безпомічності. Там, біля вікна…

Знесилена, зруйнована тобою,
Розбита і розірвана… Одна…
Стаю перед тобою на коліна я:
«Не полишай...

Знимкуй мене, допоки я спяніла,
А спрагле тіло бавиться з вином.
Допоки я усміхнена, щаслива,
І ніч турботливо блукає за вікном

Цілуй мене, допоки не зомліла,
Не розчинилась у безодні дня.
Допоки розум не належить тілу
І сонне тіло не пробудить м...

Міняю ночі золоті дукати
На мідь і срібняки нового дня
Щоби у вчора знов не позичати
Своє таке самотнє марне   Я

Міняю пригорщу мережива зими
На літа неосяжні горизонти
Щоби Карпатами босоніж перейти
Руками розвернути повороти

Міняю смутку пр...

догори ногами тече ріка,
повен хмар і неба її рукав.
я від себе стільки разів тікав,
та не втік ні разу.

у чужій імперії я Дамокл.
над твоїм будиночком зріс димок.
ти в самому центрі  моїх думок,
і у них ми разом.

не такого жеребу я просив –...

В мене набирається весна. Вона набрякає і розростається, як брунька вербових "котиків", це вона лоскоче ніжністю, це вона не дає душі спокою.
Ще у січні, заледве минули різдвяні свята, я її почула. Маленька синичка віддзенькувала весною, цінькала тонко, ...

Палає ватра. Жовта і гаряча.

Дерева витанцьовують аркан.

Дрібні жаринки до вершини скачуть,

Пронизуючи кіптяву смеркань.

Виблискує гердан Волосожару

На грудях у найвищої сосни.

Думки, як вівці, сунуть у кошару –

Засни…...