[риторичне]
тільки-но мій порцеляновий спокій
розбивається в друзки об мармур буднів
і я сам у себе питаюсь – доки!?
мені наливають і кажуть
будьмо!


[похмілля]
очікуваний третього дня тверезим
врешті-решт приплентався ранок-вітч...

На вогонь поставлено звичайник,
Завіконня тихе і нічне.
То чого ж мені не вистачає,
Що ж гризе зведумкою мене?

Цілий звечір ми були з тобою,
Були поруч і рукав в руці.
Скількислів, зітхань, несупокою,
І пусте ніщо вкінці кінців.

Від книжок з...

[мости]
Я палив їх один за одним –
за вагомість вини.

Й стало пусто в моїй голові,
бо за ними живі.

З того берега кличуть мене,
це за літо мине.

І уявиться: в товщі землі
затвердіють нулі.



[мить]
Я не хотів ні гр...

[S]
Латинська літера S на моєму плечі
щоранку стверджує що є ти.
І – враження, що вкрали золоті ключі
Від єдиних дверей, за якими мости:
Від мене – до тебе,
а від тебе – до всіх.
Бо ти – між мною і уявним світом.

Завелика Sпокута за спіл...

.........

...........

.........

Фальшуємо останнє танго:
Твій дотик – голка патефона
На платті кольору платівки.
Чому ж слова, як пуритани
В убогих сірих уніформах,
Стоїчно підпирають стінки?
...

Усе, здається, зовсім непогано:
Вже третій день твоє горнятко ціле,
І бруд на ньому майже бездоганний –
Брунатна в’язь на фарфоровім тілі.

Ти, знехтувавши вінцями усоте,
Настільний став не зауважиш навіть,
Бо подумки дереш на клапті фото
Із негат...

1

...