[риторичне]
тільки-но мій порцеляновий спокій
розбивається в друзки об мармур буднів
і я сам у себе питаюсь – доки!?
мені наливають і кажуть
будьмо!
[похмілля]
очікуваний третього дня тверезим
врешті-решт приплентався ранок-вітчим
вперся головою в живіт берези
пробував ділитись абстрактним відчаєм
а ще дивувався що вкрали пергамент
в який загортають вологі тіні
матюкався сварився совав ногами
намагався прикрити sunshine-сплетіння
а тоді заточився і впав на сливи
сто сніжинок цвіту злягло в долоні
о! як же мені хотілося курити й пива
ліпше нефільтрованого
оболоні.
