Текст видалено автором твору...

Впаду з небес тугим жаданням втіхи
Перекочусь росою крізь туман
Зіллюсь рікою... хвиля... тихо...
Крізь мене дихає дурман......

Вслухаюся, як нескінченностопним ямбом
віршує сталь коліс про долі мандрівничі,
і з ними в такт здригається позавіконне
кіно з банальним, передбаченим сюжетом-
поля, горби ганяються один за одним,
байдужі погляди селянок непорушних,
поодиноко вкрапл...

Хлипко мені і холодно, мій П`єро,
Пальці мої розучились держати перо,
А ляпаси б`ю, аж лунко.
Ролі, мій любий, ці ролі сильніш за все,
Вічний пастух не овець, а себе пасе,
Не прагнучи порятунку.
*
Довічний блазень, загнаний у кут,
Вже звично молит...

(Напружена музика, Христина чує голос Привида, який лунає, очевидно, з-поза її дзеркала в гримерці).

Привид
Хлоп’я нахабне! Цей раб моди. Як?!
У славі він купається твоїй!
Зухвало, сміло так поводиться!
Догрався шанувальник молодий --
Тріумфу сол...

Андре
Зірковий час! Інакше не назвати це!
Фірмін
Оце заміна! Аніяких повернень
Мадам Фірмін
Скупій.
Андре
                      Велике відкриття -- міс ДааЕ!
Безпомилковий сей аншлаг, я впевнений
Фірмін
Ми вже на місці, монсеньйор ВікОмте …
Ра...

Сцена паризької опери, 1905

Власність паризької опери виставлена на аукціон.
Аукціоніст, помічники, покупці та молодий сімнадцятирічний Рауль. Дія розпочинається із ударом молотка Аукціоністом.

Аукціоніст
Продано. Ваш номер, сер? Дякую Вам.
Ло...

Ще трави
на дотик єдвабні.
Та подихи вітру осінні
розносять світами
обіцянки наші дозгінні...
Лиш cвіт мій замкнувся –  
Скарлатті й одвічним дощем,
застудженим сміхом твоїм
і промоклим плащем.
Вогкі піктограми патьоків
означили мури... ...

Два холодні серця кроками до сходу.
Погляди в цукрових танучих снігах.
Чай залив кімнату шерхом насолоди.
Збовтані чаїнки осідають в снах.
І туманом пара над тягучим трунком.
Пробиває небо пір’ям у вікно.
Може, завтра буду новим візерунком
На яким...

Витягуєш по слову, що цебром
Б’є тяжко у вуста – неначе в цямру.
Невже моя глибінь – таке добро,
Коли й думкам у ній потрібні зябра?

Розходяться, мов кола на воді,
В зітханні надвередженому ребра.
Ті краплі туску на іржавім дні
Ти націдив так дзв...