(Напружена музика, Христина чує голос Привида, який лунає, очевидно, з-поза її дзеркала в гримерці).
Привид
Хлоп’я нахабне! Цей раб моди. Як?!
У славі він купається твоїй!
Зухвало, сміло так поводиться!
Догрався шанувальник молодий --
Тріумфу солод обернувши в гнів!
Христина (заворожено)
Мій Ангеле! Я чую голос твій!
Звучиш в мені ти музикою слів
По тернам цього світу проведи!
Моя душа була слабка – прости.
Привид
Улесливе дитя, пізнаєш ким я є.
І зрозумій: чому ховаюся в тіні
Тепер поглянь на відображення* своє
У ньому Ангела свого ти віднайди.
Фігура Привида стає помітною позаду дзеркала
Христина (в екстазі)
Ангел музики
Мій провідник та захисник
Подаруй мені свою славу!
Ангел музики
Не крийся більш, чому ти зник?
Мій таємничий, дивний янгол…
Привид
Так, я твій Ангел Музики
Прийди до свого Ангела
Христина рухається до дзеркала, яке яскраво світиться та мерехтить. У цей час повертається Рауль. Він чує голоси і здивований цим. Двері виявляються зачиненими.
Рауль
Чий то голос?..
Хто це там?..
Тим часом, у кімнаті розчиняється дзеркало. Позаду нього, у пекельному білому вогні, з’являється Привид. Він підходить до Христини і бере її жорстко, але не жорстоко за зап’ястя. Його дотик – холодний, у дівчини перехоплює подих.
Привид
Так, я твій Ангел Музики
Прийди до свого Ангела
Христина зникає у дзеркалі, яке зачиняється за нею. Раптом двері гримерки відмикаються і широко розчиняються. Рауль входить до порожньої кімнати.
