«А чого на сонці плями?
Покажи мені матусю,
Бо ж воно таке яскраве,
Закривати очі мушу».
Покажи, хай трохи стихне
І не палить очі.
Бруд на сонці ця дитина
Знов побачить хоче.
Покажи у мікроскопа
Чи у телескопа…
Розкажи і поясни,
Бо ж так знать ...

  *   *   *

Дотик легкий твого серця,
В кожній посмішці проміння.
І душа дощем сміється.
В кожній краплі благодіння.

Ти чарівна, наче квітка,
Гарна, наче подих ранку.
І душа моя радіє,
Коли голос твій співає.

Мов дзвіночок диводзвінкий
Ллє...

майбутній зимі

Тотальне спрощення зими:
чуттів – до „я”, чуток – до „ми”,
ночей – до літер, днів – до слів,
щоб ґніт у грудях швидше тлів.

Щоб пошматована рілля
зісподу краяла поля,
в передчутті глобальних змін,
проанонсованих у ЗМІ.
...

Одиноке-одиноке
листя на подвір'ї
і асфальт порепаний
в золотому пір'ї
деякі дерева
голі просто неба
сяють очі-сльози
восени без тебе...

Верлібри осені, і шал,
І ти - не Ромко -  бабовал,
У парк – останній твій привал –
Хотів летіти…
Губну гармошку – до губи,
І хай злітають голуби,
Які баби!  Які баби -
Таке і літо!

Червоних парків ліхтарі
Червоні, ніби снігурі…
Але тобі до с...

Коли до губ твоїх торкаюся рукою
Коли до губ і не до губ
І вже не страшно
Що звір за мною роззявляє пащу
І вже давно розбито нашу Трою

На перший сніг, іще не зваблений тобою
Молитися, аж заніміють руки
Аж змії язиками влізуть в горло
І тільки ні...

за моїм вікном живе
Місто Порожніх Сміттєвозів
воно прокидається рано вранці
і одразу випорожнює всі
свої сміттєвози
щоб жоден з них
бодай найменший
бодай випадково
не залишився заповненим

це місто живе для того
щоб увечері
у всіх своїх газе...

               +
+                        +
Як  жаль, що не зустрінемось з тобою,
Моя могила вже загубилась у траві,
Ти знову плачеш неутішною вдовою
І плачуть в небі хмари дощові.

Я залишився сам, один, самотній,
Серед могил, хрестів у тишині,
...

…На розі вулиці Надії
стоїть кав’ярня “Два стільці”…
…де нас немає…В молоці
втопились мюслі, як галери…
(сніданок юної гетери)
холоне кава… кавалери
холонуть також… плине час…
у кнайпі, де не буде нас –
бо що нам на стільцях робити?!
Бо ми – це...

А починалось все так
Заперті і руді левчуки
Підкопали клітку залізну
І ледь не наздогнали мене
І вони слушно мали би рацію навіть
Якщо би мене пошматували на клапті
А задали мені єдиний добрий напрямок
Щоб я міг до тебе прибути завчасно

Тепер я...