Там, угорі - мій світ, розтятий на клітини
полощеться на вітрі, б"є крилом, як птах.
Димком жовтавим між віконних рам хмарина
з блакиті оксамитової загляда.

Росою з стін стікає тихий вечір,
зоря червоно розмальовує вітраж.
І марні були з прокуроро...

о марева пісень, мов мед,
мене зовуть до зваб,
у самоті полів й серед
людських шумних розваг!

підходжу – вас нема ніде,
ловлю – ви зникли в мить;
та всеодно вночі чи вдень
мелодія звучить.

у втомі бачить мандрівник
у просторі пустинь,
озера...

Неба ясна просинь
Розпустила коси,
Всю траву зім'яла,
Юність пригадала...
Чи мені здалося?

Терпкий запах листя,
Ягідне намисто,
Відцвітають квіти,
Підростають діти...
Осінь дуже близько.

Чарівнице осінь,
Жартувати досить!
Фарби всі змішал...

(звертання пана Жевуського до пани Огінської)
                                  «А любовної втіхи має зазнати
                                    кожна молода панянка. Тим більше з роду Огінських! Хто його зна,  
                                   як...

Гранати катів розривають,
Останні канають в крові,
Коли до бою ступають,
Повстанці із сотні "Вовків"!

Вам, шакалам, нас не зламати!
До останнього будем стоять!
І вовчими будем зубами,
Червоне ганчір"я ми рвать!

Друже, скажи своє псевдо,
Випи...

Наче й пройшла любов вже...
Слава Богу!
Я цього так давно чекав!
І в ночі довгі та самотні,
Про це лиш Господа благав!
І я хотів любов убити,
Свої страждання закопать;
Хотів не існувать, а жити!
Хоч опівночі засинать...
От наче і пройшла любов та...

Минув вже липень пару місяців назад...
А я ніяк не можу відійти,
По нім лишилися лише страждання,
Та спогади вечірньої краси;
Де Ти мене зачарувала,
І обіймала, наче назавжди,
І в Твоїх ласках, і своїх чеканнях,
Я забував про святість боротьби...
...

Чи Ти колись іще мене згадаєш?..
Чи засумуєш може уночі?..
Чи Ти за мною, може, заскучаєш?..
У спогадах про той чарівний ліс,
Що був для нас з Тобою порятунком,
Ми були в ньому лиш удвох...
Та Ти напевно те забула...
То був для Тебе лише сон...
Ві...

Хоч як вдивлявся - жодної пилинки,
На білосніжних квітах хризантем!
Я знову пропустив свою зупинку,
Коли ж уже з тобою ми зійдем ?

А я ж зійти уже давно би мусив,
Бо я живу зупинок три назад,
Та в мене настовбурчилися навіть вуса,
Коли побачив тв...

На небо дивлячись благаєм,
Щоб були сили у душі,
Щоб розірвати ті кайдани,
На нашій не своїй землі,

Ми зброю свою освятили,
Нас гніт неволі гартував,
І опівночі вовчим виєм
стихії дух в степи скликав!

І ми до помсти вирушали,
Гостря о камені...