Верлібри осені, і шал,
І ти - не Ромко - бабовал,
У парк – останній твій привал –
Хотів летіти…
Губну гармошку – до губи,
І хай злітають голуби,
Які баби! Які баби -
Таке і літо!
Червоних парків ліхтарі
Червоні, ніби снігурі…
Але тобі до снігурів –
Немов до неба!
Поглянувши на ноги в ряд –
Такий осінній секс-парад,
Ти усміхнешся – листопад!
І жити – треба!
І тепла осінь золота
Із тебе виліпить кота,
Такого – з носа до хвоста –
Рудого гада…
Біжи, Кицянику, тікай,
Це тіло – знайдений твій рай!
І крутогруда Льореляй
Тебе погладить…
Візьме на руки, пригорне
Своє кохання неземне,
Та у віршах – ні бе – ні ме! –
Дебілка….
Баби минають… Пух летить…
Життя – це мить. І осінь - мить .
…Бо кіт мовчить…
І парком мчить –
Як білка….
