Шарм копанок старих і дзигарів зіпсутих,
Горища і німих скрипок, що без музИки.
В пожовклій книзі – незабудка, всохла ликом,
дрімає – це і є дитинства чар, по суті...
А ще збирав ключі старі та ржаві...Потай
шептала казка – ключ-бо даром є безцінним,
що відімкне замки у потаємних стінах,
ввійду – вельможа із вандейківських полотен.
Збирав метеликів, ліхтариком чудесним
дива виписував на вицвілій шпалері,
поштові марки довгий час громадив чесно...
Це подорож була стрімка в земнім етері,
З пригодами в усі кутки зумів попасти...
Солодкий сон химерний, як щастя... як щастя...
