До Ледло на ярмарок сотнями хлопці ідуть.
Це – люди з конюшні, із кузні, вівчарні, млина,
Є й ті, що обрали гулянки та випивки путь,
Є інші, яким не судилась років сивина.
Є з міста і поля, скарбничі і фірмани теж,
Багато статечних, багато відважних осіб,
Багато красивих, зі щедрістю в серці без меж,
Лиш кілька вродливих чи відданих правді по гріб.
Хотів би, щоб хтось познайомився з ними, та бач,
Дні щастя, що в них, не озвуться сьогодні буттям;
Щоб хтось у розмові, як друг, побажав їм удач,
Провівши в дорогу, з якої нема вороття.
Поглянути просто, не треба вдивлятись в їх суть.
І ліктем торкнутися мовчки, побіжно, як тінь.
Чеканщику сутність людини ці хлопці несуть,
Що в славі помруть, не пізнавши, старіючу тлінь.
