В осіннім лісі розходились дві дороги.
Як шкода, що як подорожньому
Мені не дано піти обома.
Одну я роздивився якнайдалі,
аж до повороту у підлісок.
Тоді на другу кинув оком. Така ж хороша,
Хоча і вимагала більше сил.
Вона травою була вкрита, і потребувала прокладання
Хоча і крокувати майже стільки ж,
Якщо би нею все ж таки піти.
Вони обоє того ранку лежали
Вкриті листям і не знищені ходою.
Все ж першу залишу на інший день!
І знаючи - одна дорога породжуватиме іншу,
Я сумнівався, що колись вернусь сюди.
І промовлятиму я це зі зітханням
Десь за роки від цього дня.
У лісі розходились дві дороги,
Я вибрав ту, якою крокували менше,
І це було єдиною різницею поміж них.
