Дорогі друзі! 13 жовтня о 18.00 відбудеться презентація українсько-англійської білінгви віршів Р. Кіплінґа "Межичасся" у книгарні „Є” по вулиці Лисенка, 3. м.Київ.
Буду радий бачити там кожного з вас.
Ці чотири вірші з різних причин не увійшли до збірки-білінґви віршів Кіплінґа, що вийшла друком у видавництві „Богдан” місяць тому. Оскільки навряд чи скоро буде опублікована повніша українська збірка віршів цього поета, то пропоновані вам твори є певною мірою ексклюзивними.
Поклик
Я є країна волі,
Земля твоїх батьків.
Синів своїх до столу
Скликаю крізь віки.
Я простелю піснями
Росу під ноги їм,
Вернуться манівцями
У свій праотній дім.
Величні чари в кронах
Пробудять їх від сну,
До маминого лона
Синочків пригорну.
Мої туманні ранки
І теплі вечори
Загоять їхні рани
Забуті до пори.
Відкрию таємницю
Повірену вікам
І дам їм жар у лиця
І в очі сльози дам.
Пси
Коли стиха поховальний спів,
Розлітаються круки геть,
То смерть вигукує мудрих псів,
Що йдуть вітати учтою смерть.
Бо хто тут ліг і за що він ліг,
Чи ж комусь то важливо тепер?
Одне лиш м’ясо цікавить їх,
Ретельно нюшать за тим хто вмер.
Бо стиска кулачки щонайменше маля,
Б’ються вівці і жалить черв’як,
Лише бідний загиблий солдат короля
Вже себе не боронить ніяк.
Їх псяче право для них святе –
Більше жерти аби рости,
Бо всяка смерть залишає те,
Що можна впхати в пусті роти.
Під лютий гавкіт зривають ґрунт,
Розгрібають лапами струп,
На білих іклах запінивши бруд,
За солдатську сорочку хапають труп.
І знову мертве бліде лице
Німо дивиться в небеса...
І враз зникає. Віднині все
Лиш тільки їдло голодним псам.
О, підлі пси! Тільки все одно,
Їм належить саме лиш м’ясо.
І тільки людям Богом дано
Ґандж плямувати добре ім’я...
Молитва
Боже Великий, Єдиний Бог!
Володарю наших міцних строїв,
Боронь нас, Боже, від світу злого,
Бо ми – смиренні сини твої.
Боже великий, з нами будь,
Дай не забуть, дай не забуть
Той біль, що кожен в собі несе,
Той лютий страх, той останній герць...
Прийми як нашу спокуту все,
Що є у вірних Тобі сердець.
Боже мільйонів, з нами будь,
Дай не забуть, дай не забуть...
Поглянь, розтанула давня міць –
Її поглинув німий вогонь.
О цій порі доленосних змін
Руйнуєм вежі, мов Вавилон...
Судде народів, з нами будь,
Дай не забуть, дай не забуть...
Відпивши волі Твоєї, ми
Згадали те, чим насправді є.
Хоч крихту сили для нас візьми,
В тих, хто зневажив Ім’я Твоє.
Боже Єдиний, поруч будь,
Дай не забуть, дай не забуть...
Що важать клятви Твоїм ім’ям,
Коли правицю підняти лінь?
Нехай прибуде воля Твоя,
Якщо ми тлін, то зроби з нас тлін.
За підлий світ і забутий рай,
Всесильний Господи – покарай!
Чари
Набери в долоні, сину,
Землю рідної країни,
А тоді згадай на мить,
Тих, хто в тій землі лежить.
Без клейнодів, нагород –
Незчислимий твій народ.
Хто поклав своє життя
Без жалю і каяття...
Притули той ґрунт до серця –
Всяка хворість враз минеться.
У збірку з промовистою назвою „Межичасся” увійшли переклади як маститих перекладачів – Дмитра Паламарчука, Максима Стріхи, Євгена Сверстюка, Марини Левіної, Аттили Могильного, Леоніда Солонька, Святослава Караванського, Юрія Покальчука, Дмитра Павличка, Василя Стуса, так і переклади ваших друзів-ГАКівців – Віктора Марача, Михайла Карпового, Тараса Малковича і вашого уклінного слуги.
Розпочне вечір відомий перекладач і кіплінґознавець МАКСИМА СТРІХА, автор передмови і багатьох перекладів, що увійшли до книги.
Свої переклади прочитаємо й ми з Тарасом Малковичем.
СПЕЦІАЛЬНИЙ ГІСТЬ – Сергій Василюк, лідер гурту „Тінь Сонця”. З гітарою.
