Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Любов і партизани

(Рецензія на твір: Парк Партизанської Слави, автор: Володимир Чернишенко)

Дуже, знаєте, полюбляю читати про партизанів, тож цей твір мене зацікавив. Тим більше, у жанрі агітпропу. Жанр вже підзабутий і витіснений на маргінеси комерційною рекламою. Спливають у памяті плакати чтибу "Ти запісался добровольцем?", антирелігійні частушки 30-х або дотепні і злі антирадянські карикатури Ніла Хасевича. Яскраві незмішані кольори, чітке окреслення позицій і симпатій без жодного місця для сумнівів. (а зараз і політиків електорату збувають за принципами тієї ж комерційної реклами, :( ).
Але автір не втримався в задекларованому жанрі. Ось я засумнівався, чи правильно чинили бандерівці, відстрілюючи мирних совіцьких геологів - родичів дівчини. Втім, це жарт.
Тепер серйозно. Автор виразно задекларував свою позицію - очевидні симпатії до світогляду ліричного героя. Сучасного студента він занурює у минуле, таке собі дежавю. Ось тут починаються проблеми. Образ і біографія цього вояка УПА надто шаблонний, хрестоматійний. Йому не вистачає якихось індивідуальних рис. Мабуть такі біографії придумували своїм агентам у оперативному відділі НКВД. Може варто було окреслити якусь особливість героя і його родини. Наприклад - батько був активістом Просвіти, членом ОУН, кооператором чи вчителем, можливо раніше воював в УГА. Перші совіти брали в основному інтелігенцію. Тобто, хлопець (а він був не таким вже й немовлям) мав би хоч підозрівати за що забрали батька. Та й батька в перший день арештувати навряд чи могли - армія таким не займалася. Арешти почалися пізніше, коли вже були сформовані органи нової влади. Загальної ейфорії від приходу Червоної армії, особливо на Галичині не було, а ось про Голодомор тут знали добре. Приказка з тих часів - "хоча гірше, аби інше".
Ну та це дрібниці. Порадував фінал. Кожного 9 травня наш Президент марно закликає ветеранів радянської армії і УПА подати один одному руки на знак примирення. А ось їхні онуки, герої пана Володимира, пішли у цьому питанні значно далі, та ще й у такому знаковому місці, :) .

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.052462100982666 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати