Коли відтріпотіли прапори й відзвучали салюти на похоронах Овсія  та його сина, коли Галю непритомну завезли в лікарню, від тої розпуки злягла й Михайлова Алла.
– Так наплакалася та натужилася, – жалілася, – що голова болить, звестися не можу.
Але під ...

Літо одна тисяча дев’ятсот вісімдесят першого року видалося страшним; ні, мабуть і напевно, найстрашнішим літом у цілому житті Андрія. Дарма, що повний рахунок того життя ледве досяг позначки «7» – і не десятиліть, а років, дарма! – Тому що такий щирий, в...

Був у Михайла Кириловича друг. І за його перебування на посаді сільського голови, й після того, як посада облишила Поживанюкову стезю, вручивши натомість до рук віжки фермерства, й до головування, й ще з юності, й з дитинства теж. Одвічний друг – так інко...

У старого Омелька було двоє дітей - Охрім і Охрінів. Обоє росли жвавими хлопами, постійно грались удвох, бігали за кнуром Феоктистом, їли панські вишні, поки пан не бачив. "Які чудові вишні", - говорив Охрім, "Ну нічого собі!", - дивувався Охрінів. Ішли р...

В конторі було гамірно. Всі товклися одне на одному і ніяк не могли вийти. Нарешті збори завершилися і Ліза поспішила до виходу.
- Залишся, - скомандував Остап.- Сьогодні почергуєш.
- Але ж ти обіцяв! Чому знову я? У мене плани.-обурено вигукнула Ліза.
...

Того року в селі хтось розірвав небо, тож усі святі пішли крізь діру на відпочинок. Лишилися тільки чорнота та гризота.
Вони й породили крик. То був крик сина, якого зарізав рідний батько.
Їх прозивали Пушканчиками. Жили вони собі край села, колотилися ...

Текст видалено автором твору...

Юність Михайлова переросла, як і малося бути, в одруження. Батько вділив молодятам померлого діда хату, дав два десятки курей на почин – з того й почався власний самостійний шлях по життю.
На весну, коли квочки повсідалися на яйцях, а дві, то й вилупили ...

Cтоматолог
Ось уже кілька тижнів Геннадій Петрович працює на новому місці. Вже немолодий лікар за знайомством улаштувався в державну клініку стоматологом. “Ех, державна клініка – не приватна. Там же все чистенько, зарплата вчасно, молоді асистентки все п...

Скалки пам’яті.
Найбільше жалкую за тим, що не встигла записати бабусиних спогадів. Скільки разів збиралась, навіть купила зошит і ручку, але завжди щось відволікало, здавалось важливішим… а одного дня стало запізно. Все що залишилось – мої власні с...