У селах довкола, Кишенею зветься
Мілинна й смердюча заплава.
Дух смерті ходить, хвилями в'ється
Там сотні вояк життя свої склали.

Блакитні вогні у сивім тумані,
Ледь-видно довкола лелітять.
Літають, шмигають, над ряскою марять,
По смерті запалені...

Гай-гай, дівчинко,
що сховалася під смерековими гілками -
вже червоний дощ паде! -
розростається іржею по стовбурах, по твоїм волоссі,
добирається до твоїх очей..-
не закривай їх, не стуляй рота - кричи: ґвалт! -
i не переставай дихати!
Гай-гай, д...

ІСТИНА

Як небо блакитне,
Нема йому краю,
Так душі почину
І краю немає.
Душа людська розуму
Правду продиктує,
У Бога спитає,
Відповідь почує.
Душа серцю подарує
І думку ласкаву,
І свій шлях широкий,
І щастя, і славу.
Душа – істина єди...

…Вирушаю на екскурсію без екскурсовода. Ним для себе виступаю сьогодні я, бо, вийшовши зі свого сучасного тіла й життя, беру себе за руку і прошу долучитися до епохи, про яку може бути лише здогад, пам'ять або фантастичне уявлення, нав’язане життєвим досв...

Вони убивають себе механiчно.
Егоїстично
та трохи цинiчно.
Есхiл, Авiцена...
Зависла система
забутих на аркушi душ.
Й благально кричать "Анi руш!".
Безмежна пустеля
побiлена стеля,
та грати на вiкнах моїх.
Так iнколи смiшно
дивитись на грiшних
...

сухозлітна пора – журавлями на зліт опоясана
круговерть усього що тримає тебе на осі
цей зажурений вересень – літа нелюблений пасинок
цей одвічний перепис тепла і живих голосів

атрибутика спокою альфа усіх безконечностей
перехід на зимовий ще досит...

Першим його словом було слово: Сука!
До цього часу він мовчки витріщався на стелю.
А сьогодні йому стукнуло тридцять і його прорвало.
Він тут вже з місяць, і, як вдома, тільки прив'язаний міцно.
Він тепер повторював це слово: Сука! Сука! Сука!
З...

«Намалюй мене»,–
кажеш,
і я малюю тебе:
в гіацинтовій сажі,                                                        
у тебе в руці Тибет.              

Брови – спини сервалів ,                                            
а вії, мов ранній сніг –  ...

А що, сьогодні не було листів?..
Поштарка дивится на мене нетверезо,                
немов оцінює по чім черкнути лезом          
не надто боляче. Але вона не з тих,                            

тому метал отруєного «ні»                            ...

Апостоли повертаються на вулиці Вавилонії.
У них за плечима крила повисли сухими віхтями…
Занадто багато часу пробули вони в полоні –
зостались руїни вежі, неначе останні віхи.
Неначе пусті очниці, що плачуть торішнім попелом.
Не варто було ділити не...