Легкоморозяний лютневий вечiр. Над мiстом нависла Велика Роматичнiсть, повiтря просто насичене нею.
Плантами йде дуже аморальна пара. Станули. Вона закинула йому руки на спину. Пiдiйшов столяр. Принiс два хвойовi тиблi й став прибивати її руки до спин...

Стомлені від липневої спеки гори спали, закутані у розкішну пелену сивого туману. Той туман ховав від стороннього ока вершечки велетнів-сосен, таємничих смерек та струнких ялин, а ще - бурхливу та хижу Жиживу, яка в’юнкою змійкою вилась серед ущелин гір. ...

Назовні виходить стільки істини, скільки ми випускаємо
Бертольд Брехт

1.
Я втомилась. Правда, правда,
І від себе, і від тебе,
Я не зможу пригадати,
Що шукала, що знайшла.
Загубилась десь відраза,
Десь лишився сон про небо,
Гра в дорогу, г...

1. Присохла гілка,
Піна по воді.
Висушує криницю сподівання.
У Геруса
Намисто в бороді,
Присох рубець...
Навіщо все? Навіщо так зарання?

Дві гривні
Неподробного кохання.
Як завжди? – Як завжди.
Нехай летить
У просторі
Загублене теля.

2. З...