Ліс стоїть
у мандалах осінніх,
мов бурятський
розмальований дацан.
Вітер, як послушник
голомозий,
крутить з листя
молитовний барабан.
І гортанно трублять
древні мантри
відлітаючi за обрій
журавлі.
Сонце -
старець з усмішкою Будди,
роз...

Людині, янголи якої плачуть...

Може досить шукати "боляче"
в кожнім слові образу бачити
і обпльовувать душі голками
із безвиході слів народжених...
Може досить ревіти пошепки
і ходити збирати в кошики
недоплакані старі яблука
на надії свої накол...

Кажеш, не знаю, що тобі треба,
Не можу за обох вирішувати…
Просто бути на беспечній віддалі,
Щоб не обшпаритися.
Бо не маю жодного наміру
Задовольняти твої підсвідомі
Мазохістичні потреби,
Мати вибачення за звичку,
А також лікувати свої комплекс...

немає...

Великий звук.
Стук серця. Знову стук.
Незрозумілий подих
Десь між серцем і очима.
Твої бездонні очі,
І душа незрима,
Що зводять з розуму,
Як зір постійний блиск.
Вже не потрібен зиск,
Лиш погляд, лиш присутність.
Чуття життя, велика сила струму...

Хочу зробити операцію по відновленню цноти в голові.
У сенсі цнотливості думок та світосприйняття.
Бо фігово.
Варто одного разу впустити блядство у своє життя,
І годі вже буде його позбутися.
Дивишся на речі з якогось нетого боку.
Це тільки спершу ...

Заплив за буйки

Знаю, що неможна, але роблю ту ж фігню, що й усі інші.
Вже багато чого зрозуміла про правила
Та про адреналін встановлення нових, які одразу ж хочеш порушувати.
Даєш свободи та того, незнаю чтого!
Намагаюся вбити себе, ніби ненавми...

                            Ця хаотично застигла
                            у своїй розгойданості
                            кам’яна недосконалість
                            на початку дещо лякає...  
                            Можна навіть
  ...

Я інколи здаюсь собі пустою,
Немов як шкідники мене гризуть.
Ні мудрості, ні совісті, спокою,
Давно  це загубила там чи тут.

Буває я й про віру забуваю,
Про щастя, про успіх і про добро.
Та пройде час і я про це згадаю,
Й про те, що вже кохаю я д...

Чую звук, того дня, що проходить
Розпливаюсь у просторі ночі.
Вже так пізно: сонце заходить,
Розтираю фарбовані очі.
Уявляю життя по хвилинах,
Свою зірку у небі шукаю.
Щось горить...
То лиш світло в машинах,
Знов в безвихідді руки складаю....