Я хочу в Місто, де живуть дощі -
Протяжно-сірі, наче сни хасида,
Щоб ми - за руки - мокрі, яки хлющі,
У цьому Львові, як у Атлантиді,
Згубились між водою і камінням...
І наша хата поросла б корінням -
Як лабіринт - ні вийти, ні зайти...
Довічна осі... |