|
// Поезія
// Вірш |
А я досі живу, хоч життя розсмішило до смерті.
Постирало сліди, і дивуєшся часом собі –
наче й досить сезонів, пасатів, дощів, коловерті,
аби зціпило зуби, аби у дві дірки сопів.
Понаїхали, кажуть, а інші – таки повтікали.
Тільки десь непомітний лиша... |
Статистика твору:
слів - 94;
рецензій - 0.
|
Читати
далі... |
© Віталій Круглов,
19-11-2006
|
|
|