це перерва
аби розірвати зв'язані пальці космосу
впасти й не дихати
в мороці
в неба молоці
молодим
незаміжнім місяцем
походжати
передпокоями
перед ранком
вмирати й молитися
і собою ставати
в місяці
спочатку були рани
а з ран витікало небо
на небі з'являлися лімфовузли
що зв’язували докупи
усі ті химерні кульки
що так безладно
вешталися по небу
(звідки вони взялися?..)
а потім вузли зростали
важчали
мов каміння
і
мов каміння...
місяць - круглий
тому що у сонці колись був запечений
тому що вітрами
безвірними
по плечах поплескали
коли ніжний Ранок
мовчав до сивого Вечора
невідправленими листами
та есемесками
Чомусь мені не спиться,
Я згадую тебе:
Ті очі, що майстерно
Так звабили мене;
Ті руки, що не стримати,
Як хочуть обіймати;
Ті губи, що невпинно
Хотіли цілувати;
Той голос, що шепоче
Ніжні мені слова;
І серце, що тріпоче,
Бо ще любов жива.
Я ...
Я уникаю зустрічатися з ними
у перші вихідні занадто холодного лютого
коли світ перевтілюється у броунівський рух
під сірим мікроскопом зимного сонця
найдрібніші частинки нерви сліпучо
і наш клас не був занадто дружним
хоча всім нам зараз байдуже
я...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design