Шкода, я не ділилась цим з тобою:
Сідало сонце за Михайлівський собор,
І скрипки захлиналися від болю...
Тремтіли звуки... в них губився хор.

Там все сплелося - пристрасть, щастя, відчай...
Шкода. Але ділитись більше нічим.
...

Як вистигне сонце,
Як вичахне місяць,
Як згасне остання зоря,
Як в небо шубовсне
Відточене вістря
З тугої руки дикаря,

Як море повстане
І валом дев'ятим
Накриє твердий суходіл,
Як морок настане,
І монстри горбаті
Пірнатимуть в брудній воді,...

В душі багаття, в серці тлінна іскра -
Закуток теплий маю від морозу.
Ступаю по засніженій дорозі,
Ховаю у кишені вітер,
Що знає, як співа трембіта.

Легке "як справи?" навіть не спитає
Той сторозхристаний невіглас вітер.
Дай заспівати, закричати...

Вибачте, попереду був той самий текст, помилка.

Багато ми з тобою вже не встигли.
І як же мало часу для розваг.
І не для нас вже яблука не стиглі
Грайливо струменяться у садах.

І знову на світанку день новий готує
Нам каменю не тесаного клич,
Б...

Багато ми з тобою вже не встигли.
І як же мало часу для розваг.
І не для нас вже яблука не стиглі
Грайливо струменяться у садах.

І знову на світанку день новий готує
Нам каменю не тесаного клич,
Бо браття ми і поруч ми крокуєм
Пліч- опліч в черед...

і було б напевно
трохи би ліпше
подушка гріє
без неї все нижче
без неї не хочу
дивитися в небо
без неї не хочу
літати все вище
солодка порада
мабуть я не чую
і як ніжна зрада
чомусь всі бунтують
накритись би зовсім
а ше б з головою
заснути б...

-2-

Це місце ніби створено для втечі...
Тут всі буденні справи - недоречні.
Хребтами гори тут впираються у Вічність,
І відчуття всі – майже потойбічні.

Це місце створено для осягання суті.
Тут із минулого росте майбутнє
тут предків тіні Верхови...

день за днем падає сніг
в моєму домі з моєї стелі
я все не можу це зрозуміти
звідки прийшов і куди себе діти
ти розумієш і крихко чекаєш
ходиш читаєш дрімаєш літаєш
ти усміхнулась
твої і мої
зустрілись відкриті
десь безкорисливо очі
в грудях чую...

В глибині свого ніжного серця тримаєш слова,
Що сказала б йому, якби він залишився,
Але він вже пішов, і його вже із нами нема,
Він у власному світі від горя втопився.

І зараз ти вже зрозуміла, що він жив тобі,
Ти мала сказати йому ті слова вже дав...

Зітри сльозу і пісню заспівай,
Про стежку, що до нашого порогу,
Вела, неначе, в дальнюю дорогу,
Коли ми покидали рідний край.

Нам в слід дивились ріки і ліси,
Так, наче, не побачимось ніколи.
Лиш наша тиха і сумна розмова
Ледь чутна була в небі в...