Чому у смутку карі очі,
Чому сльозою в них бринить кришталь?
Вони ж такі жагучі, як весняні ночі
Та тільки радість одягла вуаль.

Чому ти нині плачеш на могилі?
Чому словами розривається душа?
Чому в оковах руки былы
Шукають заыржавылого хреста....

Як молодо віє вітер...
Йому би чуба причесати
Йому і ремінь тут не вчитель
Йому би буревієм стати.

Він наче жде одкриті вікна
Плював він на гостівний стукіт
Він то усім на подив стихне,
То знов завиє і загрюка.

Він б"є, лякає, він тривожить,
...

Закриваємо очі.
Теперішній час і число,
запитання, як спроба уникнути хибного кроку.
Лізуть крони дерев, розуміючи істинне зло,
і кора в мозолЯх на вцілілих малюнках-пророках.
І не зникла тривога трави, чи тривання, чи рун,
руйнівних перевтілень, ...

Неписані тексти уміщують стиглі плоди,
у серце в’їдається чорна густа нелюдимість.
Відвідай кімнати і тільки в одну не ходи,
забудь про цікавість, але не забудь, що одні ми.
Ніде не подітись з венецій — вода, як сестра,
спокійно колише порожні тіла ч...

Воскресло навкруг довгожданне тепло.
Блакитні жили враз загомоніли.
Щось по-дівочому прошепотіли.
І промені - малеча скрізь протупотіли
Не по-дитячому.Збудили все село.

Весною заповнений келих сповна.
Не вип"єш - по по вусах по шиї стікає
Все ллє...

Зле око без роботи.
Без грошей кіллер односерций
І сум не зна клопоту,
До кого увійти у дверці.

Дарма, що та скала холодна -
Разом із сонцем тілом гріти
І слава Богу є у цій безодні
З ким обійнятись і грудьми пригрітись

Похмуру сталь червоним ...

Текст видалено автором твору...

Очікування грози
серед спекотного літа
гнітить...
Пекучий пісок просочується
крізь віконні шпарини,
що втупили
свій погляд на північ.
Ніч...
Мозок
вимикає
гарячу активність
пульсу.
Артерії у конвульсіях.
Кров
сповільнює
по своїх блакитних к...

Клокасті хмари над моїм дахом,
Осінній вечір жене туман,
Мов самогонку. Співає Бахом
Цей героїчний самообман
Пейзажу. Більше, аніж в людині,
У ньому змісту. Зелений ще,
Мій Львів у хмари сталево-сині
Повільно й плавно перетече,
Як протікають молоч...

Чи то міраж, чи життя – обман такий,
А почуваєшся так неждано
Викинутим на берег романтики
Чи недописаного роману.
Вже не поможе і друг задавнений –
Він по вуха в тій самій проблемі.
Холодно. Біль, у легенях здавлений, -
Годі сидіти вже на LМі.
До...