Наша цивілізація, як на мене, ґрунтуєтся на тому, що людство - це континент, а не архіпелаг, саме тому смерть або загибель одної людини зменшує нас усіх. Тому той подзвін, що лунає по комусь, завжди лунає по тобі - і це відчуття слід плекати, аби не втрат...

Чотири роки тому зібрав насіння деяких київських мальв. Рік воно вилежувалося у темній скринці. Два роки тому проростив зернятка в горщику на підвіконні та висадив сходи на вільних клаптиках землі навколо будинку. Та не врахував завзятість комунальних кос...

Над газоном на Аскольдовій могилі пурхав метелик. Не абиякий, а сам адмірал, Vanessa Atalanta, з родини сонцевиків-німфалід, коштовна окраса нашого літа. Геральдичні кольори, оксамитові шати, шляхетні візерунки – уособлення літа, квінтесенція його краси, ...

І не абищо, і не зовсім неабияке, та все ж: бачили, як на луках або газонах поводяться трав'янисті рослини, коли вкриваються цвітом? - тепер все залежить від того, чи потрапить пилок з одної квітки до маточки іншої. Якщо це станеться, утвориться насінина,...

Дивно влаштована пам'ять: що в ній тільки не назбирується, а виринає мало не щоразу або не те, або невчасно. Я стільки понаписав про рідне село Олександрівку, аж раптом нині вранці, споглядавши зоряне небо - а визоріло так, що й бінокля не треба, я навіть...

Ти заснеш вже нарешті колись чи ні? - обурено і сердито прошипів крізь сон чоловік, коли я втретє повернулася в ліжку поряд з ним на інший бік.  І тихенько захропів - не голосно, ледь-ледь, так, наче увімкнули старого холодильника.
Плямкнув собака, який ...

На подвір'ї валялася риб'яча шкірка. Лежала. Грілась на сонечку, розімліла, і пахла... Пахла так, що бджоли збивалися з курсу і, трохи причмелені, терміново летіли кохатися з квіточками.
День обіцяв бути нудним - понеділок, ага, більшість мешканців двор...

Це просто сон.
Наснився...
Такий реальний, що до вечора мої смакові рецептори  фіксували хімічний присмак.
І примусили  перечитати інфу про отруєння аміаком та хлором.

Злюсь на себе. Дуже. За такі сни.
Співчуваю кожному, кому довелося пережити жа...

Горішок.
Із щоденника.

До війни цей торговий центр частенько був місцем наших зустрічей.
І хоч зараз він уже не нагадував той мурашник мирних часів, коли людські потоки, річки та струмки вирували тут з ранку до пізньої ночі, все ж і у воєнні часи жи...

У Києві тиша - небувала, загалом в столиці неможлива, повна та всеосяжна. Аби її почути та відчути, треба вийти на балкон: у порожніх квартирах все ще гудуть і деренчать холодильники; час від часу щось булькає та зітхає в трубах; потріскують нагріті сонце...