Ave, Смерте!
Холодним вітром стукаєш в вікно,
Ображена заходиш – кава крижаніє.
Надкушуєш мій карк і п’єш своє вино
Із незабутих сліз. Та хто кого жаліє –
В обіймах голод…Ні, ще мить зажди
Щемить в Душі та не по днині цвинтар,
Побудь зі мною, люба,... |