Осінь 1994 року  


      Ніч спустилася на землю. Ліхтарі освітлювали підприємство випадково, наче вішав їх хтось, хто зовсім не уявляв наочно результатів своєї роботи. Так, якби Михайлові довелося їх вішати, він зробив би це зовсім по-іншому.
  ...

Літо 1964р.

Сонце палило страшно. Воно висіло вертикально над головою, і здавалось, наче тисячі хробаків гризуть череп нещадно. Навіть тварини позатихали в ближньому лісі, лише декілька птахів з найсміливіших, тих, що не боялися ревіння комбайну, літа...

Текст видалено автором твору...

Ніж приємно сидів у руці. Відшліфована дерев’яна ручка, неначе створена виключно для моєї правої долоні. Неначе її продовження. Я просто відчував як він пульсує, бажаючи жити. Якщо хтось стверджуватиме що в ножів є власна душа то я повірю. І душа ця прагн...

Чому немає можливості занести себе в "Улюблені автори" ?????
...

поривчасті, ніби вітер, сни. ночі у поїздах.
душ не припускають жодні математичні розрахунки.
рахуєш до трьох, до пів на п'ятої, щоб не поїхав дах.
думки тримаєш розфасовані у пакунки.

життя це перше, про що у тебе ніхто не питав.
тепер ти не питає...

Дню всіх закоханих, а також особисто панові Захару Ван дер Бюйтену із вдячністю за надану тему присвячує автор

«Відсутність результатів – теж результат».... Треба ж таке вигадати!  Цей ефемерний результат коштував йому купи справжнісіньких, ще і яких...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

- Як це зачинено? – Олег видихнув сердитий клуб білої пари і поторгав гладеньку ручку засклених банківських дверей. По той бік скла, із Задзеркалля, виринув охоронець, щось сказав беззвучно, усміхнувся широко, продемонструвавши зіпсуті зуби та золоті коро...