Автобус довго стояв на перехресті: бурхливим потоком перед ним текла траса, яку, на думку Тейлора, перетнути було годі, тож залишалося хіба повернутися до міста, звідти до Києва і додому, в Англію, - напівжартома сказав Тейлор, з незадоволенням відчу...

     - Не раджу брати мобільний телефон, пане Тейлоре.
     - Чому ні? І, Остапе, зовіть мене на ім’я, ми ж домовилися.
     Остап засміявся.
     - Добре, Томасе. Перепрошую, даються взнаки два місяцi нашого листування: Dear Prof. Tayleure bla-bla-bla...

Я впевнено  крокую вечірнім парком.
Майже безшумно – я взута в легенькі шкіряні сандалики на каучуковій танкетці, вони такі зручні і водночас елегантні… На мені – шовкове блакитне плаття, перехоплене довгим замшевим пояском з китичками – у стилі гіппі, ...

Першу частину можна прочитати тут http://gak.com.ua/creatives/1/17029


Вони йшли досить довго, залишивши обидва мотоцикли посеред шляху, хоч Арісто й був проти цієї ідеї. Однак дівчина відмовлялася навідріз їхати без нього, а Яні не захотів залишати ї...

(ніч. Києво-Печерська лавра. перед могилою Столипіна, в оточенні темних постатей, стоїть Єресіярх Московський і всього Совку)

Є р е с і я р х (до оточення). Жертву!

(до його ніг кидають Маленького Українця)

М а л е н ь к и й  у к р а ї н е ц ь (п...

Я люблю спостерігати за людьми. Крадькома вивчати їхні рухи, жести, звички, слухати відголоски чужих розмов, ловити відблиски посмішок, адресованих не мені, поглядів, звернених крізь мене…
Гадаєте,в цьому є щось збочене? Може й так. Я ніколи не вважав се...

– Маришко, покаж-но мі реньке… – владно промовив Стахо.
Голос батька був спокійним, поки-що спокійним залишався і вираз його обличчя, але цей спокій нагадував десятирічній дівчинці темні грозові хмари, звідки будь-якої миті може вдарити блискавиця. Коли ...

Олена дещо нервово стискала кермо старенького «Фольксвагена», кусала губи і раз у раз невдоволено поглипувала на спідометр, не дозволяючи собі, попри все, перевищувати швидкість, хоч як їй цього не хотілося… Вона квапилась, однак не настільки, щоби втрати...

Місце подій звичайний столичний базар у центрі міста. Йому вже більше ста років. Скупаються на ньому представники сусідніх ресторанів, заможні верстви населення та пенсіонери. Причому останні купують їжу не для себе, а для котиків та собачок. Тобто друзів...

Присвячується  Івану Лузану і його віршу "Вино із крові"

Напившись крові просто з ванни,
У вени я вгризаюсь ґрон,
Ні, не курю я МаріВанни,
Вважаю, це - поганий тон,

Я краще припаду губами
До найсмердючої із ран,
Не лузер я! Скажу між нам...