Вересневий етюд

Відлуння усмішки
і передзвін проміння,
зеленолиста
течія дерев,
бруківки устілки,
дороги павутиння,
а коло ратуші –
закаменілий лев.

Старіє осінь.
Пише нам послання.
Прозорі очі
дивляться наскрізь.
І стеляться
рядк...

Відлуння

Загусає, скипає хмарами
твоє відлуння .
Я так довго тобою марила –
порятуй ня...
Заплітала я коси  мріями,
цвіт-веселиком.
І не знала, що час поміряно
на метелики...
...

Невсипуще око

– Посвіти сюди, Дік. Вище.  
Голос  Хіггінса, старого худорлявого чоловіка з розкуйовдженим сивим волоссям, помітно тремтів. Він злегка торкався стінки давньої усипальниці своєї щіткою. «Невже, це воно?», – промайнула в його голові думка...

- Знаєш, мені страшно. Сьогодні я вирішив переглянути сімейний альбом. На першій фотографії, яку я побачив була жінка, молода, дуже гарна, з густим, хвилястим волоссям і глибоким поглядом. Я не впізнав її. Виявилось, що це моя мати. Ти розумієш, я вже не...

Із гендером було непросто
Іще у сивій давнині.
Бо в лесбіянок був свій острів,
А от у підарасів - ні....

зробіть, будь ласка, можливість "з коренем" видаляти твори з сайту
З повагою, автор...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

Вона сидить прокурена і п’яна
Її душа кричить із спокоєм не знана.

Покинута й глуха. Сигарний дим
Їй очі випалить досуха – захищена є ним.

Тонкий примарний захисток
Пливе й тремтить...

А жар – її життєвий ток
То гасне, то горить.

...

Нічним тунелем в рідну далечінь...
Холодним світлом дихаючи в простір,
Мені сам вітер з зоряних сплетінь
Хвилюючись поклав прозору постіль.
Блакитним блиском кліпає вікно
І розчиняється у темному тумані.
На мить затягне очі тихим сном,
Й розтане ч...