«Ну ось і все –
               Загубилась стежка
               У високій траві…»
                           (Йоса Бусон)

Сліди на траві. Хтось блукав цією галявиною,
Хтось ходив серед глибоких трав,
Пірнаючих у їх зелене море,
Хтос...

                                      «До мосту Малинових Горобців
                                       Іду по суцільній траві…»
                                                                           (Лю Юй Сі)

Падають жовті листя думок
З дере...

Зелень,  туга,  соковита,  для  Осені  –  несмак,  як  завше.
Краще  –  спокійне  і  плавне,  краще  –  прим’яте.
Бурі,  пісочні  відтінки,  вельвет  і  замша  –
Стежка  волога,  підсушена  злегка  м’ята.
Фріволіте  павутинки  прозорі  кине  між  гілл...

Мала звичку в дитинстві – приміряти на себе чужі карколомні історії,
ніби мамині сукні, гарні та безнадійно  завеликі,
припасовувати їх до себе білими нитками уяви –
а от би я...

Якось знайома дівчинка розповідала,
що утекла з уроків на шкільне гор...

(тривожно-передвиборчий потік невідомості)

Встиг я варення всього лише пів-
Слоїка з'їсти,
Бачу – знамення, вже час-бо наспів
Мо́ї конкісти.

Вгору тра лізти. Ціляємо скрізь,
Наче танкісти.
В шанці засісти, запалено кріс –
Де ті кучмісти?...

Текст видалено автором твору...

Що то є людська цікавість? Часом просто мука!
Надя так до Галі липне. Як до меду муха.          
  -  Хто дзвонив тобі, подруго, нині в час ранковий?
Признавайся, що за хлопець. Певно, принц  казковий?
Чула  я  лиш  краєм  вуха,  дуже  поверхово ,
Щ...

В суботу рано – вранці, в центрі міста ,біля банку
Зустріла якось Люба давню подругу Світланку.
Почали, звісно, говорити про життя й новини.
Здоров’я, моду і погоду, про дітей і ціни.
Світлана стала Любі радить, що і де купляти.
На чому можна зекон...

я здохну тут – самотній і тверезий –
під регіт літургійної юрби…
в’яжи мене, мій Боже, оперезуй,
тягни на суд –
ну щось хоча б – роби!
затисни рота – кров’ю юшить мова!
запхни в горлянку плетиво тернове –
розпни на розчепірених словах…
я – плот...

- Вибач, але я тебе не кохаю, - дивлячись йому прямо у вічі, сказала Софія.
- То у мене зовсім немає шансів? – обома руками хапаючись за цей проблиск надії, запитав він.
- Ні, - вона повільно похитала головою.
«Ти мене не вартий», - прочитав ві...