нема майбутнього для Бога…
Йому й минуле як тепер…

P.S.

тепер –
минуле Бога
в якім явив Себе в уяві з’яв…

***

тепер –
минуле Бога
яким явив тебе з у-яв-у-яв…

***

тепер –
минуле Бога
в якім себе тобою нагадав…

***

тепер –
ма...

сходження воднораз вгору й вниз
тьми тьмищ Богів
час творення…

***

у всьому
твар й Творець
суть явно та уявно
перемінні…

***

дух і тіло
тварі Бог віддав
сам лишившись
непричетним…...

в собі
собою і для себе
Бог розіпнув себе
й воскрес…

P.S.

все
що йде від Бога –
гріх:
творення –
вигнання тварі з Раю…

***

не картай себе:
не ти вчинив цей гріх
а Господь тобою…

***

«що» –
знак Каїна на «є» чолі:
всякий гріх і...

на «що» та «є»
за-для по-разки
розпалось царствіє буття…

***

неділля –
взаємна незалежність
я
є
хто
що
де
й
коли…

***

хай що́ б там
як би не було
воно приречене відвіку…

P.S.

спасіння –
незалежність
від Бога
долі
ті...

Я дихаю ніччю цією;
сльотою багновищ цих тихих, -
цю цілість вважаю своєю
серед епох дивно диких.

Душа заглядає в озерця;
в світанки туманні і легкі.
І туга торкається серця,
і подихи дивні, і терпкі...

А там заховалося чудо;
у серці людськом...

у смерті розкладешся лиш на те
із чого в смерті склався…

***

не можеш бути без не бути
без перестати стати –
зась…

***

в неділлі Божому
незрушно
все зарівно життя та смерть…...

Ці речі до болю мої
у присмерку варти і ночі.
Згорають на мертвому тлі
мрії мої і пророчі...

Згорає епоха на тлін
й минуле на вугіль чорніє...
Майбутнє в солодкій імлі
і серце в надії зімліє.

Та в ньому скрадеться печаль
і туга від котрої бит...

смерть є
без «є» немає смерти:
смерть є не тут й тепер життя…

***

хто тут й тепер за-вмер в по-діях
той вже здолав життя як смерть…

***

смерти стільки ж у життях
скільки в тут й тепер було та буде…

P.S.

смерть є
без «є» немає смерти...

Глибинні звуки дзвонів потоплених;
тіні ж вбитих колишуться тихо.
Десь згорають міста нескорених
і в сон пролазить підступне те лихо... -


Валерій Цимбалюк, м. Ковель, 12 жовтня 2024 року...

Крок по кімнатам порожнім,
тихий вітер б'є в підвіконня
осінь рветься у дім подорожнім.



Валерій Цимбалюк, м. Ковель, 12 жовтня 2024 року
...