Осіннє листя шурхотить на вітрі,
крихке і жовте, і все кличе в сни.
І бабин пух, так, зависа в повітрі,
і тихо шепче, лиш: засни, засни!
І лави так, сумують у чеканні, -
і сквери, спорожніли і живі,
це ж місто дихає, в завмерлому мовчанні,
і завмир...

Квіти, розцвітають на вікні
білі і пухнасті ці сніжинки,
дивишся на них здається в сні
скрізь скла, тонкого крижинки.
Простір так пульсує і зове,
два світи, кімнати й квітів рівні...
І духовність, в серце так війде
бо усі, у єдності співмірні.


...

Холодні зорі падають до долу
у темні трави, в роси забуття,
я кроками, торкаюсь краю-дому
і все гадаю: хто ж насправді я!?
Під схил повільно хилиться дорога,
зелений ліс - задумливо мовчить.
У всьому чуть - проявленого Бога
який завжди, в мені, яко...

Сині ліси, десь тануть в далині мого
сприйняття, але не вип'ю їх очима,
і не добіжу ногами,
бо все спиняюся у роздумах і молюся.
А вітер рве одіж і куйовдить чуба,
і проникає в горло і бадьорить.
Земля відкривається усіма порами і
тріщінками
я бач...

Все залежить, від тебе, мій друже
ця зоря, і цей місяць в горі,
і ці війни, й спокоі, що дуже
не дають, тобі спати в собі.
Свобода ж розлита у всьому
і простір пульсує життям...
Містерія, й щастя у тому,
щоб вийти з свого забуття.


Валерій Цим...

Де, не спиняється час
і останні мости розійдуться.
Ми ж не відчуєм якраз
як зміняться землі й зійдуться
у тій, круговерті життя
й постане минувщина знову
ті міфи, легенди й буття
вернуться по вічному колу.


Валерій Цимбалюк, м. Ковель, 28 берез...

Із листям позаминулим - яблука зелені -
це запах осені, серед особистого Літа,
Весна світить сонцем і гріє.
Майбутнє в тумані примарне і світле...


Валерій Цимбалюк, м. Ковель, 28 березня 2024 року...

Материнське молоко, що тече ріками до
далекого Авалону,
і човен з королем та відьмами на
півдорозі...
Чарівний міф казки, що є реальністю.



Валерій Цимбалюк, м. Ковель, 28 березня 2024 року...

Я пробираюсь по бездушним словам до
себе
і ці чорні слова це отруйний ліс, що
здається прекрасним...
Але він, - це лишень бур'ян і фата
моргана,
що заманює когось, в чорні яри смути,
щоб приспати...

А справжній ліс, шумить лишень в
далині,
в с...

набрався тринд
неначе вошей
не виведеш із голови…

***

тринд світо-розкадровку
без павз не змонтувати
у сюжет…

***

тринд сторінки
як фотоальбоми:
теж не дивиться ніхто…...