Боже втілення
не упокоїться в неділі
тільки Бог…

***

неділля Боже –
незалежність
від власних образів й подоб…

***

я –
Бог в людині
геть незалежний
від утілення свого…...

В очах, читаю, письмена -
магічні руни і санскрит,
старі, й забуті імена,
богів, що так пішли у міт.
Богів, що так пішли у сон
і Храмів, вкритих забуттям,
царів, що билися за трон
та з смерті, стали враз буттям...

І рими, скачуть у мені,
й слов...

Дякую Боже, що я родився там де багато чистої води.
А також, за транспорт, інтернет і за доставку гарячої їди.
Дякую за прогрес і за весь цей інформаційний стрес.
Ти не повіриш, як стало легко, радий навіть мій пес.
Не всім, звісно, так добре не всі п...

я завжди обирав аутсайдерів
     покладався на них
          тримав кулаки
це ті, що згинуть
     до йобаной матері
          і це дається взнаки
опікувався тими, кого знайдуть
     на зйомній хаті, серед купи гівна
          мертвим, або п'яним
...

істина проста:
є лиш втілення
перевтілення нема…

***

перевтілення у втіленні –
минуле в миті
й майбуття…

***

втілення-пере-втілення –
в уяві ява
і навпаки…...

сансара сансар –
нірвана
суть
сансара –
нірвана нірван…

***

нема нічого
у нірвані
чого б в сансарі
не було…

***

що в сансарі
що в нірвані
просвітленому все одно…

P.S.

Спас вмер й воскрес –
й все той же самий:
Небесне Царство –...

      «І я, наче людства весну
       Співаю мою Вітчизну,
                                 республіку мою!»
                                                      (В. М.)

Світанок – це сонна чапля,
Що прокидається на озері весни,
В тіні осокору ...

безжалісне і жадне
життя убивствами
долає смерть…

***

гра яви та уяви –
рясних життів й смертей
круговорот…

***

Бог –
безсилий і безвольний –
смерть
сама в собі подолана…...

І, я ж не торкнуся, руки, її
тих тонких пальців і схованих рік,
її вії, білі, й живі
перейдуть, свій могильний поріг...
І та станція, стане тут сном,
і той погляд, і теплий, й не злий...
біла сукня уразить враз тлом
і вокзал стане інший, й чужий......

Присвячую Георгу Траклю

Юнак, з дитячими очима
відкритими у кришталеву синь,
де біль, наркотики, і та прекрасна рима.
В яку о серце, ти мерщій, полинь!
У котрій так, спиняється все звичне,
і та дорога так дзвенить і зве!
І подорожній мовить щось ...