Вже вкотре не приходить мить весни,
Не вперше з пересердя краєм душу,
Де пагони, цвіт дерева, бруньки?
Лиш сажотруси гривень трусять грушу.
Враз поділить не в силах цей лупіж,
Їх сварку чути голосно за межі,
У руки “чисті” заповза свербіж
І павутин...
Планета, умита і чиста,
Вдяглася у хмарок намисто
І в Космос гайнула.
Назустріч летіли їй Зорі
У шатах своїх неозорих -
Гулянка там була :)
А Місяць, мов легінь чудовий,
У танець закликав і мовив:
"Чарівна... Кохаю !".
І музика дивна звучала......
Розтопилися дроти замерзлих колись телефонів
Розтеклись по асфальті поломані криги слів...
Під дощем залишилася лавка на далекім пероні
І розгорнута книга – тлумачником денних снів...
На сторінці відкрита де все вже здійснилось.
Решта - злиті чорнило...
Цей вітер доторкнувся легко до чола
І так нестримно захотілося додому...
Туманом долу перекроєна імла
Що непомітно надбавила оскому.
Я зупинилась... Близькість цих воріт
Мене заполонила, мов відсутність руху
Накресленого та небаченого наперід.
Здав...
***
…Достоту повертало все на літо
трамвай мов човен рейки бо незримі
погойдував ритмічно веслярами
прикутими попарно до залізних
сидінь і тільки весла весла тихо
вгрузали в ліс і рух від нас залежав…
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design