Ти не повернешся.
Слова
були приречені збуватись,
Як на останнім рубежі застигло вранішнє „прощай”.
Я не окликнула.
А дощ
лупив обличчя, рвавсь до хати,
Через відчинене вікно безсовісно плював у чай.
У квартирі є місця
Де всі струшують
Залишки свого сну.
Всі про це не знають,
Тільки я і столик,
На якому щодня
Лежать різні вії.
Вії зі снами типу
To be continued…
Їх недоглянули,
Вони всі різні,
Тобто не лише мої.
Там вії одинокі,
Розбещеног...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design