*** сон в кипарисовім лісі
Розглядаюсь округ, вивчаю стіл наїдків:
Рахат-лукум, персики і виноград,
Настоянки терпкі і зимна кава,
Розкидані на мідних тацях,
А все увінчують м’які килими,
Легкі кринолінові штори.
Смарагдові Хвилі Лісу
Тремтливо сплітають сни
і кожен ковток як вибух
і кожен порух як сміх
Марево…! Марево крізь товщу смарагдоглибокого тла! Одвічна волога згасае аж до плескоту важких хвиль…
Передчуття хвилювання…
Щось сталось в майбутн...
Меланхолія затягує в свої тенета
І огортає душу сум,
І розумію: нічого вже не треба,
Не зміниш вже нічого мов.
Ти думаєш боротись варто?
Ти кажеш треба йти вперед?
Я думаю, втрачаєм сили марно.
Ми всеодно всі колись помрем.
Я думаю, не залишиться...
І болить голова.
Це на дощ. А точніше - на зливу.
Он, уже загула,
як експрес, за липневим вікном.
Ця погода - панянка,
манірна й така вразлива.
Та болить голова.
Щось живе за моїм чолом.
Чи ворушиться думка,
пекуча, немов горнило.
Ціла кузня дум...
Перетягую дні,
наче ношу важку поза плечі.
Перетягую дні.
А в них очі –
гіркі і сумні…
Та жалітись, мабуть,
все одно, все одно – не до речі.
Перетягую дні.
Пе-ре-тя -
перетягую дні.
...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design