Ти не повернешся.
Слова
були приречені збуватись,
Як на останнім рубежі застигло вранішнє „прощай”.
Я не окликнула.
А дощ
лупив обличчя, рвавсь до хати,
Через відчинене вікно безсовісно плював у чай.
Ти не повернешся.
Чужі
віднині ходять наші кроки
По бездоріжжю хтивих днів, не пожинаючи образ.
Все позабулося.
Лише
невтомно вишенька щороку
Плодами стука у вікно, тебе шукаючи щораз.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design